Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора захисника Зінорук В. В., Опанасюка О. В., ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні 27 серпня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270010000496, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 січня 2015 року щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, судимого за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2013 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2014 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 січня 2015 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено та постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Згідно з судовими рішеннями ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він на вул. Олексєєва у м. Чернігові незаконно збув за 120 грн ОСОБА_8 медичний шприц із рідиною, яка містила особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - опій ацетильований:

22 червня 2014 року біля будинку № 48 - масою 1,957 г, в перерахунку на суху речовину - 0,039 г;

05 липня 2014 року біля будинку № 50 - масою 1,989 г, в перерахунку на суху речовину - 0,044 г.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, стверджуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При цьому він наполягає на незаконності застосування при призначенні покарання положень статей 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, захисника, який вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які було підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

На підставі ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Однак, як видно зі місту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції наведених вимог не виконав.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 вирок було змінено і покарання, призначене останньому, пом'якшено шляхом застосування положень ст. 69 КК України, а також звільнено засудженого від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

При цьому висновку про несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_7, унаслідок суворості та необхідності звільнення його від відбування покарання з випробуванням суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи те, що вчинений злочин є тяжким, скоєний унаслідок стимуляції злочинної діяльності правоохоронними органами, можливості засудженого протистояти спонуканням інших осіб невисокі, реальна значна шкода та збитки відсутні. Наведені обставини суд урахував як такі, що знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Крім того, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_7 періодично вживає наркотичні засоби, але характеризується позитивно, проживає в сім'ї, яка намагається позбавити його негативної звички шляхом лікування та залучення до праці в іншому населеному пункті, при цьому винний має батьків пенсійного віку, які потребують його піклування та підтримки.

Разом із тим ч. 1 ст. 66 КК України встановлено перелік обставин, які пом'якшують покарання, однак до цього переліку не входить жодна з наведених, якими керувався суд, застосовуючи положення ст. 69 зазначеного Кодексу.

Більше того, жодну із наведених обставин суд апеляційної інстанції не визнав такою, що пом'якшує покарання, встановивши, що вони є такими, що лише знижують ступінь суспільної небезпечності.

До того ж ухвала суду апеляційної інстанції не містить жодних мотивів стосовно необхідності й доцільності, за наведених даних, що характеризують особу винного, а також стосовно можливості його виправлення без відбування покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Наведене свідчить про необґрунтованість і невмотивованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції й ухвалення її без урахування положень статей 69, 75 КК України, без додержання вимог, встановлених статтями 370, 419 КПК України, що є істотним порушенням процесуального закону.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, за результатами якого слід ухвалити законне та вмотивоване судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального і процесуального законів України.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_7 чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення про призначення останньому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення винного від відбування покарання з випробуванням слід вважати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 січня

2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження за його обвинуваченням у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.