Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Зінорук В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2015 року касаційну скаргу засудженого у кримінальному провадженні щодо нього -

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Бобровицького А.Е.,

У касаційній скарзі засудженого викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування вимоги вказано на безпідставну відмову суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження, так як засудженим у апеляційній скарзі було наведено підстави до оскарження вироку, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, зокрема, недотримання судом першої інстанції положень частин 6, 7 ст. 474 КПК України щодо обов'язку суду перевірити добровільність на укладення угоди про визнання винуватості, також у апеляційній скарзі засуджений наголошував на необхідності перевірки допущення судом першої інстанції інших порушень процесуального закону при ухваленні вироку суду.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор наголошує на законності та обґрунтованості ухвали апеляційного суду, просить залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.

Вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості від 27 січня 2015 року, укладену між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України та обвинуваченим ОСОБА_5 Цим же вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2015 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок суду від 24 лютого 2015 року, постановлений щодо нього, відмовлено.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи військовослужбовцем, призваним у зв'язку із мобілізацією, в порушення норм діючих нормативно-правових актів, 9 грудня 2014 року, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до 61 військового мобільного госпіталю для продовження виконання обов'язків військової служби, від якої тимчасово ухилявся до 24 грудня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаним правопорушенням, та вид і розмір призначеного покарання.

Доводи касаційної скарги засудженого про недотримання апеляційним судом вимог процесуального закону при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за його скаргою є немотивованими.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.

Частиною 4 статті 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим оскаржено до суду апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції з підстав незаконності угоди про визнання винуватості, зокрема щодо відсутності добровільності на її укладення.

Апеляційним судом за наявними матеріалами кримінального провадження, а саме з журналу судового засідання, встановлено, що під час судового розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_5 дав згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та на призначення узгодженого покарання і йому були роз'яснені наслідки угоди.

Отже, суд апеляційної інстанції, діючи із дотриманням порядку оскарження обвинуваченим угод про визнання винуватості з вичерпного переліку, встановленого у п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, дійшов правильного висновку про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_5 таких підстав.

З огляду на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2015 року у кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.