5-5451км06 Про вчинення таємного викрадення майна; заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонськогї області від 21 червня 2005 року, яким

ОСОБА_1, судимого: 11.07.2000 року за ч. 2 ст. 141, ч.ч. 2, 3 ст. 140,ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 81 КК України (2341-14) - на 4 роки позбавлення волі; 18.10.2004 року за ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) - на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком 3 роки, -

засуджено за злочини вчинені до 18.10.2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) - на 1 рік 6 місяців позбавлення волі та це покарання постановлено виконувати самостійно;

за злочини вчинені після 18.10.2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) - на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) - на 2 роки позбавлення волі, за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) - остаточно до покарання 4 роки позбавлення волі.

На відшкодування шкоди, заподіяної злочином з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто відповідно 2 515 грн., 1 900 грн., 520 грн. та 1 000 грн.

ОСОБА_1 засуджено за повторне вчинення таємного викрадення майна у м. Цюрупинську: 04.04.2004 року із автомобіля "Ауді-80", належного потерпілому ОСОБА_2 - на загальну суму 515 грн.; 10.05.2004 року в кафе IНФОРМАЦIЯ_1 - майна ОСОБА_3, на загальну суму 1 900 грн.; 07.11.2004 року з двору будинку АДРЕСА_1 -майно потерпілого ОСОБА_4, вартістю 520 грн.; уночі 01.04.2005 року із автомобіля "ВАЗ - 2107" майно ОСОБА_5 вартістю 450 грн.; 15.04.2005 року із автомобіля "ВАЗ - 2108" майно ОСОБА_6, вартістю 700 грн.

Крім того, ОСОБА_1 засуджено ще й за те, що він 17.04.2005 року зловживаючи довірою потерплого ОСОБА_7, заволодів його майном, вартістю 400 грн.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки він не вчиняв таємного викрадення майна ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а на досудовому слідстві і в суді визнав себе винуватим у їх вчинені внаслідок застосування до нього незаконних методів ведення слідства. Крім того, він посилається на те, що суд розглянув справу незаконним складом суду і на суворість призначеного покарання, оскільки суд не застосував ст. 69 КК України (2341-14) . Засуджений просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді визнав себе винуватим у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів і не оспорював фактичні обставини справи. З огляду на це суд за згодою учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справ. При цьому засудженому ОСОБА_1 було належним чином роз'яснено зміст ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) , що підтверджується даними протоколу судового засідання, на який не приносились зауваження (а.с. 245-249).

Встановлені по справі фактичні обставини свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні всіх злочинів, за які його засуджено, а його дії за ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Посилання засудженого на те, що кримінальну справу щодо нього розглянуто незаконним складом суду, не грунтуються на законі, оскільки постановлення попереднього вироку щодо ОСОБА_1 тим же суддею, відповідно до вимог ст. 54 КПК України (1001-05) , не є обставиною, що виключає участь судді в розгляді справи.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Підстав для застосування ст. 69 КК України (2341-14) судом не встановлено.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію ОСОБА_1, дотримався вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , і у своїй ухвалі зазначив суть апеляції, коротко виклав пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого судом рішення. При цьому усі доводи, що містяться в апеляції, ретельно проаналізував й зіставив з наявними у справі матеріалами. Жоден довід, викладений в апеляції ОСОБА_1, не залишився без відповіді в ухвалі.