Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора захисника засудженої Крижановського В. Я. і Мороза М. А., Міщенко Т. М., ОСОБА_11, ОСОБА_6,при секретарі Зінорук В. В., розглянувши в судовому засіданні 27 серпня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2014 року щодо неї,
в с т а н о в и в:
Зазначеним вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, таку, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 10 серпня 2012 року близько 21 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в кімнаті АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки із ОСОБА_8, маючи умисел на позбавлення життя останнього, завдала йому зі значною силою один удар ножем в грудну клітину зліва. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2014 року вирок суду першої інстанції змінено, ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України пом'якшено покарання до 8 років позбавлення волі. У решті вирок щодо засудженої залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що умислу в неї на позбавлення життя ОСОБА_8 не було, оскільки вона діяла при перевищенні меж необхідної оборони. У зв'язку з цим, вважає, що її дії необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України. Крім того зазначає, що речові докази під час судового розгляду не досліджувались; в задоволенні клопотання щодо виклику експерта ОСОБА_9 їй відмовлено безпідставно.
У запереченні потерпіла ОСОБА_10 просить касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення щодо неї - без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисника на підтримання поданої скарги, які просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень та перекваліфікації дій засудженої, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 зловживав алкогольними напоями, вчиняв насильство у сім'ї.
У день події, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 першим застосував до ОСОБА_6 насильство, завдавши удари руками в голову, а також схопивши за волосся, повалив на підлогу та намагався вдарити ногою, спричинивши, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на шиї та в ділянці кута правої лопатки, синця по внутрішній поверхні правого передпліччя, саден в нижній третині правого стегна та розгинальній поверхні лівого колінного суглобу.
Саме під час цих дій співмешканця, ОСОБА_6 схопила ніж зі столу, який виставила перед собою, намагаючись припинити бійку, завдала ОСОБА_8 одного удару ножем в ділянку грудної клітини зліва, спричинивши смертельне поранення.
Згідно акту комплексної судово-психолого психіатричної експертизи ОСОБА_6 знаходилася в емоційному стані стресу та фрустрації.
Викладені обставини свідчать, що ОСОБА_6 зазнала суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку співмешканця, яке було реальним, і внаслідок його попередньої поведінки мала підстави побоюватися за своє життя.
Такі дії ОСОБА_6 відповідають вимогам частини першої та частини другої статті 36 КК щодо права особи на необхідну оборону з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди для припинення цього посягання.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що мотивом дій ОСОБА_6 були особисті неприязні стосунки, які вникли під час сварки, не можна визнати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.
Водночас застосований засіб захисту (кухонний ніж) та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_6 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.
Виходячи з наведеного, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а дії ОСОБА_6 перекваліфікації з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України з призначенням їй покарання відповідно до санкції зазначеної статті.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, на думку колегії суддів касаційної інстанції, ОСОБА_6 слід призначити покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 118 КК України у виді 2 років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Оскільки ОСОБА_6 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 11 серпня 2012 року і на час постановлення ухвали фактично відбула призначене покарання, вона підлягає звільненню з-під варти.
Керуючись статтями 433 - 436 КПК України суд,
П о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 із ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити їй покарання за вказаним законом у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
ОСОБА_6 з-під варти звільнити у зв'язку з відбуттям призначеного їй покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
С. Г. Дембовський
В. Я. Крижановський
М. А. Мороз