Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г. і Мороза М. А., за участю прокурора захисника засудженої Міщенко Т. М., ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні 27 серпня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2013 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 серпня 2014 року щодо неї,

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше неодноразово судиму, останній раз вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2010 року за ч. 2 ст. 309 та ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 6 місяців,

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 315 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 6 вересня 2012 року по вулиці Головківській м. Одеси у невстановленої особи незаконно придбала з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який, того ж дня, в районі Михайлівської площі м. Одеси, незаконно збула ОСОБА_7 вагою 0, 066 г.

Крім того, ОСОБА_6 7 вересня 2012 року по вулиці Головківській м. Одеси, придбала у невстановленої особи невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, який зберігала з метою збуту та особистого вживання. Та того ж дня, в районі Михайлівської площі м. Одеси, збула частину раніше придбаного наркотичний засобу ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вагою 0, 123 г, 0, 002 г та 0, 001 г відповідно.

7 вересня 2012 року близько 12 години у ОСОБА_6 працівниками міліції в районі Михайлівської площі м. Одеси, в ході її огляду було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0, 0002 г та 0, 101 г.

Окрім того, ОСОБА_6 7 вересня 2012 року в районі Михайлівської площі м. Одеси схилила ОСОБА_9 до вживання наркотичних засобів.

Також ОСОБА_6, відносно якої постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 5 листопада 2011 року було встановлено адміністративний нагляд строком до 2 січня 2012 року до місця реєстрації не з'явилася і в подальшому ухилялась від адміністративного нагляду.

Ухвалою суду Апеляційного суду Одеської області від 19 серпня 2014 року вирок щодо засудженої залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити та із застосуванням ст. 69 КК пом'якшити їй покарання. Окрім того, зазначає, що досудове слідство та судовий розгляд проведені однобічно й неповно, а висновки суду про доведеність її вини за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 315 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на порушення права на захист, не фіксування технічними засобами судового розгляду справи. У доповненні просить судові рішення щодо неї скасувати у зв'язку їх незаконністю, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисника на підтримку касаційної скарги та доповнення, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, постанови відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти дізнання та досудового слідства, щодо невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам справи. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Із огляду на це, судова колегія при вирішенні питань, поставлених у касаційній скарзі виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції і в межах поданої апеляції перевірених колегією суддів апеляційного суду.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею зазначених у вироку злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і є обґрунтованим.

Зокрема, винуватість засудженої підтверджується: показаннями свідків: ОСОБА_7, із яких убачається, що він брав участь при проведенні оперативної закупки та саме у ОСОБА_6 придбав за вручені працівниками міліції йому кошти особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований; ОСОБА_10, який був понятим при проведенні оперативної закупівлі наркотичних засобів у засудженої; ОСОБА_11, який підтвердив, що саме у ОСОБА_6 він придбав наркотичний засіб для власного вживання, ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 7 вересня 2012 року схилила її вжити наркотичний засіб; даними, що містяться у протоколах слідчих дій, висновками експертиз та іншими наведеними у судових рішеннях доказами, і сумніву у їх достовірності немає.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_6 винна у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 315 КК України.

При перевірці матеріалів кримінальної справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_6 під час судового розгляду не виявлено.

Посилання ОСОБА_6 про порушення її права на захист, не заслуговують на увагу. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, із протоколів роз'яснення їй процесуальних прав як підозрюваної на досудовому слідстві їй було роз'яснено право мати захисника, але скористатися цим правом вона відмовився, та в протоколі від 19 жовтня 2012 року про це власноручно зробила запис ( т. 3 а.с. 22). У подальшому за клопотанням засудженої постановою судді від 5 листопада 2012 року до захисту її прав та законних інтересів було допущено професійного адвоката Григорука Г.П. (т. 3 а.с. 50). Цей же захисник здійснював захист інтересів ОСОБА_6 і у суді першої інстанції.

Не є слушними доводи засудженої про те, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, оскільки судовий розгляд не фіксувався технічними засобами. Як убачається з протоколу судового засідання від 4 грудня 2012 року, головуючим було роз'яснено учасникам судового засідання про положення ч. 4 ст. 87 КПК України 1960 року, однак учасники процесу зазначили про відсутність необхідності фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Разом із тим, доводи касаційної скарги засудженої про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженої внаслідок суворості, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Колегія суддів вважає, що суд не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про те, що призначене ОСОБА_14 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років і 6 місяців буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нового злочину.

Окрім того, судом не в повній мірі було враховано стан здоров'я ОСОБА_14 та необхідності отримання постійної медичної допомоги, що вона повністю визнала вину, щиро розкаялась та збула незначну кількість наркотичної речовини.

Зазначені обставини на думку колегії суддів є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених засудженою кримінальних правопорушень та дають підстави для призначення їй основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

У зв'язку з цим вирок, а також і ухвала апеляційного суду, якою вирок був залишений без зміни підлягають зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2013 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 серпня 2014 року щодо ОСОБА_6 змінити. Пом'якшити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України за ч. 2 ст. 307 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке є її власністю, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315, ст. 395 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_14 залишити без зміни.