Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Літвінова Є.В., Кравченка С.І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015060060000202,

вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Челябінська РФ, проживаючого за адресою: Житомирська область, м. Коростень, АДРЕСА_1, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 850 грн.

Вирішено питання щодо цивільного позову у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року вирок залишено без зміни.

Зазначеним вироком, який залишений без зміни судом апеляційної інстанції засуджено також ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 лютого 2015 року, приблизно о 3 год., знаходячись в під'їзді № 1, житлового будинку АДРЕСА_2 Житомирської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_3, умисно наніс останній декілька ударів поліетиленовою пляшкою з рідиною по обличчю і голові, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 вважає судові рішення щодо нього незаконними та необґрунтованими, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну, на його думку, оцінку доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З огляду на вказану норму, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставинами, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна оцінка, на думку засудженого, доказів у провадженні, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених вироком суду.

Судові рішення свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи засудженого про його невинуватість, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого засудженого, який вину не визнав, однак не заперечував наявність конфлікту, зазначив що потерпілу пляшкою не бив, а лише відштовхнув її від дверей; потерпілої ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_1 наніс їй близько 10 ударів пластиковою пляшкою з рідиною по голові та загинав їй пальці руки, спричинив сильний фізичний біль; свідка ОСОБА_4, яка зазначила, що бачила як ОСОБА_1 наносить удари її доньці пластиковою пляшкою; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., які були присутні в якості понятих при пред'явленні обвинувачених для впізнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які впізнали обвинувачених як осіб, що спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3; свідка ОСОБА_7, який повідомив, що був присутнім під час допиту ОСОБА_8, який підтвердив факт спричинення ним та ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілій.

Суд взяв до уваги і проаналізував письмові докази у провадженні: заяву потерпілої про вчинення кримінального правопорушення; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протокол слідчого експерименту щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень; висновок судово-медичної експертизи, щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої.

У вироку суд дав належну оцінку усім зібраним та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивував.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 умисно спричинив легке тілесне ушкодження ОСОБА_3 Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України і сумнівів у колегії не викликають.

Доводи засудженого, у його апеляції, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З ухваленими судовими рішеннями колегія суддів касаційної інстанції погоджується, підстав для їх зміни чи скасування не вбачає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.