Вищий спеціалізований суд України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., Дембовського С. Г.,

розглянувши у судовому засіданні 25 серпня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_5,

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фрунзе Доманівського району Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1 такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2015 року вирок залишено без зміни.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2014 року близько 15.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, заманив малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, за місцем свого проживання у гуртожитку у м. Миколаєві, де погрожуючи малолітній потерпілій фізичною розправою двічі задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового слідства. Зазначає, що суд узяв до уваги докази сторони обвинувачення та безпідставно не врахував показання ОСОБА_5, який визнав свою вину у розбещенні малолітньої потерпілої. Стверджує, що погроз у застосуванні насильства ОСОБА_5 не застосовував. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 153 КК України на ч. 1 ст. 156 КК України з призначенням відповідного покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.

Зокрема, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7 та законного представника потерпілої ОСОБА_6, даними протоколу огляду місця події, висновків судово-медичного експерта, судово-медичних імунологічних та молекулярно-генетичних експертиз, а також іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Тому доводи касаційної скарги захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом та необхідність перекваліфікації його дій на вчинення розбещення малолітньої, є безпідставними.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 153 КК України кваліфіковано правильно.

Зі змісту скарги убачається, що у скарзі не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412- 414 КПК України.

Доводи, наведені захисником засудженого в апеляційній скарзі, за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, їх належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала оскарженню не підлягає.