Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Короткевича М.Є.

суддів

Присяжнюк Т.I., Нікітіна Ю.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Старожинецького районного суду Чернівецької області від 1 березня 2005 року, яким

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець м. Старожинець Чернівецької області,

раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 289 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ Управління МВС України в Чернівецькій області 52 грн.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2005 року вирок залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 4 квітня 2004 року, знаходячись на задньому сидінні салону автомобіля ВАЗ-2109 державний НОМЕР_1 в с. Ропча Старожинецького району Чернівецької області, з метою позбавлення життя ОСОБА_4, який сидів за кермом цього автомобіля, накинув йому на шию металевий трос і став ним здавлювати шию потерпілого.

Однак ОСОБА_4 вдалося звільнитися від зашморгу і вибігти з автомобіля.

Скориставшись цим, ОСОБА_3 сів за кермо цього автомобіля і з метою незаконного заволодіння ним, поїхав у напрямку м. Старожинець, де на об'їзній дорозі залишив автомобіль.

У касаційних скаргах захисники - адвокати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) і обрати покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) . При цьому посилаються на відсутність у їхнього підзахисного умислу на вбивство ОСОБА_4.

Вказують на ряд обставин, сукупність яких може бути підставою для пом'якшення покарання, зокрема щире каяття ОСОБА_3, позитивна характеристика його особи, перше притягнення до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував потерпілому збитки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Судом правильно встановлено фактичні обставини злочинів і відповідно доказам у справі застосовано матеріальний закон.

Вирішуючи питання про направленість умислу ОСОБА_3, суд виходив із сукупності зібраних по справі доказів, зокрема, свідчень потерпілого ОСОБА_4, який показав, що 4 квітня 2004 року, працюючи на таксі, на прохання ОСОБА_3 повіз його в с. Ропча і там його мати повинна була дати гроші для розрахунку, оскільки ОСОБА_3 заборгував йому ще й за попередні поїздки. Біля останньої хати під лісом ОСОБА_3 наказав зупинитися та чекати матір, однак її не було і він, сидячи на місці водія, заснув. Прокинувся від того, що відчув, як йому на шию закинули щось подібне та тросик, але він встиг підставити під нього руки і зрозумів, що ОСОБА_3 здушує його, затягуючи на шиї тросик. Він намагався чинити опір і йому вдалося через голову зірвати тросик і вибігти з автомобіля, забравши ключі. ОСОБА_3, погрожуючи йому вбивством і розмахуючи палкою примусив його сісти в автомобіль і повезти його назад в м. Старожитець, але трохи проїхавши, він побачив відкриті ворота якогось домоволодіння і заїхав на подвір"я, вибіг із машини та забіг до будинку за допомою, а ОСОБА_3 сів за кермо його автомобіля і поїхав у сторону м. Старожинець.

Такі свідчення потерпілого узгоджуються з показами свідка ОСОБА_5, до будинку якого потерпілий забіг, переховуючись від ОСОБА_3, і повідомив, що його хотіли вбити та уганяють його машину, зазначив при цьому, що шия в потерпілого була опухла, на ній був кривавий слід, на руках також була кров.

Те, що подія сталася саме за таких обставин не заперечував і сам засуджений ОСОБА_3, зазначаючи, що хотів помститися ОСОБА_4, оскільки той бере багато грошей за послуги таксі і щоб не повертати борг.

Згідно з актом судово-медичного обстеження та висновком експертизи потерпілому ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження: горизонтальне садно на передній боковій поверхні шиї зліва, садна правої половини обличчя, мочки правої вушної раковини, правої завушної ділянки та забійні рани пальців обох кистей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Отже, обставини, за яких сталася подія, поведінка ОСОБА_3, який заздалегідь взяв із собою металевий трос, поїхав автомобілем під керуванням ОСОБА_4, не маючи наміру розплачуватися за цю поїздку і повертати борг за попередню, одягнув рукавички, готуючись до злочину, знаряддя злочину - металевий трос, спосіб вчинення - здушування шиї потерпілого ззаду, причини припинення дій з боку винного - ОСОБА_4 вдалося підсунути руки під трос і вирвати його через голову, свідчать, що ОСОБА_3 посягав на життя ОСОБА_4, але з незалежних від його волі причин не зміг довести умисел до кінця.

За таких обставин дії засудженого кваліфіковані правильно і міра покарання обрана відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства і судовому розгляді не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційних скарг і призначення справи до касаційного розгляду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.