Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Єлфімова О. В., Сахна Р. І., при секретарі Зінорук В. В., за участю прокурора Гошовської Ю. М., захисника ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012100200000069 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2014 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму, засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 143 874 грн., ОСОБА_9 155 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за те, що вона за обставин, викладених у вироку, з березня 2011 року по березень 2012 року у м. Вишневому Київської області та в м. Києві шляхом обману отримала від ОСОБА_8 1 900, 6 550 та 9 550 доларів США, від ОСОБА_9 - 1 900, 6 550, 3 000 ще 3 000, 3 550 та 1 000 доларів США, від ОСОБА_10 3 200, 4 000 ще 4 000, 3 200, 4 000, 1 000, 1 500, 2 500 та ще 2 500 доларів США. В подальшому ОСОБА_7 гроші не повернула, а витратила їх на власний розсуд, чим заподіяла матеріальної шкоди згідно курсу НБУ на загальну суму: ОСОБА_8 - 143 499 грн. 25 коп.; ОСОБА_9 - 151 453 грн. 94 коп.; ОСОБА_10 - 209 956 грн. 28 коп., що в усіх випадках є великим розміром.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, порушує питання про зміну судових рішень та пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання до 3 років позбавлення волі. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, похилий вік винної та її стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація її дій в касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Посилання захисника на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, конкретні обставини провадження, особу винної, яка раніше не судима, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, заподіяну шкоду не відшкодувала, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженій покарання в межах санкції частини статті, за якою її визнано винною. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 законним та обґрунтованим, а призначене їй покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що засуджена вчинила декілька епізодів тяжких злочинів проти власності, заподіяну шкоду не відшкодувала, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення засудженій покарання, про що ставиться питання в касаційній скарзі захисника.

Оскільки в касаційній скарзі не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, вона задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.