Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Шевченко Т.В.

суддів

Селівона О.Ф., Дороніної В.П.

за участю прокурора

ОСОБА_12

захисника засуджених

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2005 року.

Цим вироком ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого

- 24.04.2002 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки

позбавлення волі, звільненого від від відбування

покарання з випробуванням на 2 роки;

- 29.05.2002 року тим же судом за ч.1 ст.188 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, звільненого

від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

-6.12.2004 року тим же судом за ч.1 ст.289 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на 2 роки

засуджено за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі; за п.п. 4,12,13 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на довічне позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України (2341-14) покарання за сукупністю злочинів призначено у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України (2341-14) остаточне покарання за сукупністю вироків призначено у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше судимого - 19.06.2002 року Апеляційним судом Донецької області за ч.1 ст.101 КК України 1960 (2001-05) року, ч.3 ст.185 КК України (2341-14) 2001 року на 4 роки позбавлення волі

засуджено за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, за п.п.4,12,13 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на довічне позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України (2341-14) покарання за сукупністю злочинів призначено у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, раніше судимого -10.12.2003 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік засуджено за п.4,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_4, не судимого засуджено за п.12 ч.2 ст.114 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 засуджені за вчинення таких злочинів.

В першій декаді січня 2005 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, відносно якої справу закрито у зв'язку із смертю, проникли на дачну ділянку НОМЕР_1 в садівницькому товарстві "Троянда" м.Зугрес Донецької області, звідки таємно викрали майно ОСОБА_8 на суму 529 грн.

9 січня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою в період з 16 до 24 години, знаходячись в районі вулиць Калініна та Київської, а також в квартирі АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних відносин, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство ОСОБА_9, завдавши йому численні удари в різні частині тіла, в тому числі в голову, руками і ногами а також палицею і кришкою від каструлі. В результаті узгоджених спільних дій засуджених від заподіяних ними тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_9 на місці вчинення злочину від сукупної травми тіла, з крововиливами у мозкові оболонки, множинними двобічними переломами ребер, яка ускладнилася набряком мозку.

7 лютого 2005 року близько 16 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередьою змовою з особою, щодо якої справу закрито у зв'язку із смертю, а також ОСОБА_4 і особою. щодо якої справу віділено в окреме провадження, проникли до дачного будинку на ділянці НОМЕР_2 в садівницькому товаристві "Маяк" м.Зугрес, звідки таємно викрали майно ОСОБА_10 на загальну суму 865 грн.

8 лютого 2005 року ввечері, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які раніше вчинили умсине вбивство, а також ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, на грунті особистих неприязних відносин вчинили умисне вбивство ОСОБА_11, завдавши йому численні удари руками, ногами та дерев'яною палицею в різні частині тулуба і голову, після чого винесли його на пустир біля вул. Щебзаводської. Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми.

В касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_4 та в його інтересах адвокат ОСОБА_5 просять вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ч.2 ст.121 КК України (2341-14) , посилаючись на відсутність доказів наявності попередньої змови а також умислу на позбавлення життя потерпілого з особливою жорстокістю. Адвокат ОСОБА_5 посилається також на те, що суд безпідставно не врахував як обставину, що пом'якшує покарання, явку з повинною, оскільки вона була написана до порушення кримінальної справи.

- адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст.125 КК України (2341-14) , оскільки він завдав тільки легкі тілесні ушкодження потерпілому, суд не надав оцінку тому, що засуджені намагалися привести його до свідомості, що свідчить про відсутність умислу на вбивство; суд послався на докази, що були отримані з порушенням права на захист;

- засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.121 КК України (2341-14) , також вважає, що в справі немає доказів наявності попредньої змови і усмислу на вбивство з особливою жорстокістю; за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 вважає, що засуджений безпідставно, оскільки доказів його вини немає.

- засуджений ОСОБА_3 також просить про перекваліфікацію його дій на ч.2 ст.121 КК України (2341-14) з вищезазначених підстав. Крім того посилається на порушення його права на захист.

Заслухавши доповідача, засуджених та захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, прокурора ОСОБА_12, який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, а вирок зміні з таикх підстав.

Висновок суду про винність засуджених у вчиненні умисних убивств ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і крадіжок грунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так всі засуджені в судовому засіданні не заперечували нанесення ними ударів потерпілим, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визналаи також факт крадіжки майна ОСОБА_10 7.02.2005 року. Суд також обгрунтовано визнав достовірними їх показанння під час досудового слідства, оскільки даних про те, що вони були отримані з порушенням закону, в судовому засіданні не встановлено. Ті показання засуджених під час досудового слідства, на які послався суд у вироку, були дані ними, в тому числі, і в присутності адвокатів (т.2 а.с.155, 189, т.3 а.с.207, т.3 а.с.115, 191, т.1. а.с.155).

Крім того, вина засуджених підтверджується іншими доказами:

- показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про крадіжки їхнього майна з дачних ділянок;

- показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які підтвердили, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 разом спільно били ОСОБА_11, після чого винесли його з квартири;

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка пояснювала про побиття ОСОБА_9 в квартирі ОСОБА_3;

- даними протоколів огляду місця події (т.1 а.с.23, 62, т.3 а.с.79, 42);

- висновками судово-медичних експертиз про причини смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_11 (т.4 а.с.9, 53), із яких убачається, що у обох було виявлено численні тілесні ушкодження в різних частинах тулуба і голові, іншими доказами.

Треба зазнчити, що в касаційних скаргах фактично визнаються факти спільного побиття засудженими потерпілих, а також того, що саме в результаті цих дій настала їхня смерть. Посилання ж на відсутність при цьому умислу на вбивство не можна визнати переконливими, оскільки про наявність такого умсилу свідчать обставини справи, встановлені судом, а саме: тривалість завдання ударів потерпілим, множинність тілесних ушкоджень, їх локалізація в життєво важливих органах, в тому числі голові. Не можна погодитись з тим, що про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_11 свідчать намагання засуджених привести його до свідомості, оскільки з матеріалів справи убачаєьться, що це вони робили за допомогою запалювання на його тілі паперу та свічки. Тому суд дійшов вірного висновку про наявінсть у засуджених умислу на позбавлення життя. Також вірно суд вважав, що засуджені діяли за попередньою змовою, про яку свідчили їх спільні узгоджені дії щодо потерпілих. Посилання ж у касаційній скарзі щодо засудженого ОСОБА_7 про те, що він своїми діями заподіяв тільки легкі тілесні ушкодження, не можна взяти до уваги, оскільки при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, які були його співвиконавцями, дії всіх учасників кваліфікуються однаково залежно від наслідків їх спільних дій. Суд обгрунтовано визнав, що вбивство ОСОБА_9 було вчинено з особливою жорстокістю з огляду на тривалий час його побиття, яке продовжувалось, навіть коли ОСОБА_9 вже не міг рухатися, та показання свідка ОСОБА_15 про те, що він сильно кричав від болю та вмовляв його не бити.

За таких обставин, доводи касаійних скарг про недоведеність вини засуджених не є переконливими.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку в справі немає.

Міру покарання всім засудженим обрано згідно з вимогами ст.65 КК України (2341-14) і вона відповідає тяжкості вчинених ними злочинів, даним про їх особи, конкретним обставинам справи.

Таким чином, підстав для зміни чи скасування вироку не убачається.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2005 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених та їх захисників - без задоволення.