Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В., розглянула в судовому засіданні 21 серпня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2015 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

За вироком суду, ОСОБА_4 16 червня 2014 року приблизно о 19.00 год. у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому у ТЦ "Альта Центр" на пр. Московському, 11а, у м. Києві, повторно таємно викрав 3 пари штанів загальною вартістю 1476 грн, завдавши ФОП "ОСОБА_5" матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування зазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, працює, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин та пом'якшуючу покарання обставину, якою визнав щире каяття.

На підставі цих даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення останнього без реального його відбування та застосував до нього положення ст. 75 КК.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, стверджуючи про правильність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК, надав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора у кримінальному провадженні.

При цьому, судом апеляційної інстанції зважено на відсутність претензій з боку потерпілого у зв'язку з поверненням викраденого майна та його вартість, адже, як вірно зазначено в ухвалі, призначене покарання має відповідати характеру та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Свій висновок суд апеляційної інстанції переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Покарання, призначене ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК, відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі прокурора, відсутні.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2015 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.