5-1688км15 Про відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої - 20.08.2015 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 серпня 2015 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060002602 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Перегонівка, Голованівського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів та цивільний позов у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.

ОСОБА_1 12 травня 2014 року о 21.10 год., перебуваючи у підземному переході на бульварі Дружби Народів у м. Києві, наздогнав ОСОБА_3 та схопивши її за тулуб, а також нанісши два удари правою ногою по лівій частині тулуба, вирвав з рук останньої сумочку та заволодів належним потерпілій майном на загальну суму 3824 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України при перевірці доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив їх, обґрунтованих відповідей не дав, прийнятого рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та наявності достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України, не мотивував. Вважає, що з огляду на дані про особу ОСОБА_1 звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційних вимог та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, пояснення засудженого та його захисника, які вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, вказаний суд погодився з призначеним судом першої інстанції ОСОБА_1 покаранням, який обираючи його вид та розмір урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризувався, визнав обставиною, яка пом'якшує покарання - часткове відшкодування заподіяної шкоди. Зваживши на зазначене, а також на працевлаштованість засудженого, його сімейний та майновий стан, наявність утриманців, каяття в судовому засіданні з приводу вчинених дій та принесення вибачення потерпілій, районний суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Перевіряючи справу за апеляцією прокурора щодо неправильного застосування ст. 75 КК України, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив її доводи та обґрунтовано залишив вирок в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням без зміни.

Із висновками суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд та вважає що покарання, призначене ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.