Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача Мороза М. А., суддів Дембовського С. Г., Крижановського В. Я., за участю: прокурора Басюка С. В., захисника ОСОБА_5, при секретарі Краснощок О. В., розглянула в судовому засіданні 20 серпня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження № 12014020310000236 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року.
Цим вироком
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 15 КК України і ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 1 243,60 грн на відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_9 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 09 травня 2014 року о 14.45 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на АДРЕСА_2, маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, підбіг до малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, завдав їй декілька ударів по обличчю, після чого тримаючи її за руки та закриваючи їй рота, поволік у бік нежилого будинку, де намагався зняти з неї шорти з метою оголення її статевих органів. Коли на крики ОСОБА_9 підбігли випадкові перехожі, ОСОБА_7 злякався, відпустив дівчину та з місця злочину втік, не довівши цей злочин до кінця з незалежних від нього причин. В результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій спричинено легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджують, що мав намір заволодіти мобільним телефоном дівчини, для чого вирішив обшукати її кишені, при цьому шорти з дитини не знімав та розпусних дій не вчиняв. Зазначають, що слідчі застосовували до нього незаконні методи ведення слідства, психологічний тиск. Просять змінити судові рішення та перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання без позбавлення волі.
У запереченні на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 просить залишити касаційну скаргу без задоволення у зв'язку з її безпідставністю.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. При розгляді касаційних скарг колегія суддів виходить з фактичних обставин, встановлених судом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.
Доводи у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_7 не мав на меті вчинення до малолітньої потерпілої розпусних дій і не вчинив певних дій для цього є такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження. Так, під час досудового розслідування та у судовому засіданні ОСОБА_7 давав послідовні показання про те, що кінцевою метою його дій було оголення статевих органів дівчини, для чого він, підбігши позаду потерпілої, схопив її та поволік у безлюдне місце. Ці його показання узгоджуються з показаннями потерпілої та її представника, який, зокрема, повідомив, що потерпіла не мала мобільного телефону й була одягнена у шорти без карманів, що спростовує твердження у касаційний скарзі про намір засудженого заволодіти мобільним телефоном дівчини, та об'єктивно підтверджуються іншими матеріалами провадження.
Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених судових рішень, вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено.
Твердження у касаційній скарзі про те, що під час слідства до ОСОБА_7 застосовувався психологічний тиск, внаслідок чого він вимушений був себе обмовити, перевірялися і не знайшли підтвердження.
Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
М. А. Мороз
С. Г. Дембовський
В. Я. Крижановський