Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Літвінова Є.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Медицькій У.І.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201301039000107, за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Вінницької області, проживаючого

у АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 345 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року,

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд незаконно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що застосовуючи ст. 75 КК України, апеляційний суд залишив поза увагою, що в стані алкогольного сп'яніння вчинено особливо тяжкий злочин не лише проти життя та здоров'я особи, а й проти авторитету органів державної влади. Внаслідок злочинних дій заподіяно непоправних наслідків у вигляді інвалідності потерпілого. Повідомляє, що засуджений свідомо затягував апеляційний розгляд, без поважних причин не з'являвся в судові засідання. Наголошує, що дії винного мають підвищену суспільну небезпеку та повинні суворо каратися. Вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді; думки прокурора, який підтримав касаційну скаргу; захисника і засудженого, які заперечували проти її задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги; колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 345 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази та цивільний позов у провадженні.

Апеляційним судом Вінницької області 18 лютого 2015 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 345 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 скасовано. Звільнено його з-під варти в залі суду.

Згідно з вироком суду, 2 серпня 2013 року приблизно о 23 год. 40 хв., по вул. Келецькій, 78-А в м. Вінниці співробітниками ВДАІ ВМВ УМВС України у Вінницькій області інспектором ОСОБА_7. та інспектором ОСОБА_6. під час несення служби по нагляду за дорожнім рухом, виявлено групу із семи чоловік, які вчинили бійку на трамвайній зупинці "вул. Юності". З метою припинення протиправний дій працівники ВДАІ ВМВ зробили зауваження зазначеній групі осіб, але останні на нього не реагували. Після цього, інспектор ВДАІ ВМВ ОСОБА_6 спробував розборонити вищевказаних осіб. В цей час ОСОБА_1, який приймав участь у бійці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу, який перебуває при виконанні службових обов'язків, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, умисно наніс ОСОБА_6 удар рукою в тім'яну область голови справа, спричинив перелом внутрішньої пластинки тім'яної кістки справа, забій головного мозку легкого ступеню, гематоми м'яких тканин в тім'яно - потиличній ділянці голови справа, які є тяжкими тілесними ушкодженнями. Надалі, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_6 удар кулаком в обличчя справа, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 345 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного апеляційним судом із застосуванням ст. 75 КК України покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищої інстанції і повинна відповідати усім вимогам кримінального процесуального закону щодо її складання і обґрунтування, тобто вимогам ст. 419 КПК України.

Проте, як убачається з матеріалів провадження, переглядаючи справу за апеляціями, у тому числі і прокурора, апеляційний суд в достатній мірі не виконав вимоги закону і постановив рішення, не врахувавши в повному обсязі вимоги закону щодо докладних мотивів пом'якшення покарання.

Висновки апеляційного суду про те, що призначене судом першої інстанції покарання занадто суворе і недоцільне є непереконливими.

Апеляційний суд не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Згідно з цими засадами, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Апеляційний суд змінюючи вирок, не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Як убачається з ухвали, приймаючи рішення про пом'якшення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, апеляційний суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину проти авторитету органів державної влади, його тяжкість, дані про особу винного, його поведінку під час та після вчинення злочину та не взяв до уваги і обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Також апеляційний суд залишив поза увагою, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий став інвалідом ІІІ групи, змушений звільнитися з органів внутрішніх справ за станом здоров'я.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд не навів переконливих мотивів застосування ст. 75 КК України та призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, внаслідок м'якості.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.