5-4931к06 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року касаційне подання прокурора у справі ОСОБА_1.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 року, кримінальну справу за обвинуваченням

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженця м. Дніпропетровська,

раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.115 п. 6 КК України (2341-14) , направлено на додаткове розслідування.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вранці 10 жовтня 2005 року, перебуваючи в приміщенні офісу магазину "IНФОРМАЦIЯ_2", розташованого в квартирі №АДРЕСА_1 м. Нікополя Дніпропетровської області, з корисливих мотивів умисно вбив господаря магазину ОСОБА_2, завдавши їй попередньо підготовленим молотком не меншу семи ударів по голові та взятим на місці злочину кухонним ножем не менше 14 ударів в життєво важливі органи.

Після вбивства він заволодів грошима в сумі 1545 грн. та майном потерпілої , а всього на загальну суму 5 980 грн.

Спрямовуючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що органи розслідування допустили неповноту, однобокість та неправильність в розслідуванні справи, які проявились у тому, що не були перевірені дані про те, що умисне вбивство потерпілої ОСОБА_2 було вчинено на замовлення, за попередньою змовою групою осіб і з особливою жорстокістю.

У касаційному поданні прокурор просить зазначену ухвалу апеляційного суду скасувати як незаконну і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд належним чином не мотивував своє рішення про необхідність проведення додаткового розслідування, а ті питання, на які звертає увагу суд, з достатньою повнотою з"ясовані в ході досудового і судового слідства і повинні отримати відповідну оцінку з боку суду без направлення на додаткове розслідування.

Адвокат ОСОБА_3. і потерпіла ОСОБА_4. подали свої заперечення з приводу поданого прокурором касаційного подання, в яких просять ухвалу суду залишити без зміни, а касаційне подання прокурора - без задоволення.

При цьому вони посилаються на те, що в стадії досудового слідства безпідставно прийнято рішення про відсутність в діях ОСОБА_1. такої кваліфікуючої ознаки ст. 115 КК України (2341-14) як умисне вбивство з особливою жорстокістю.

Крім того, на їх думку, в судовому засіданні прокурор безпідставно змінив ОСОБА_1. обвинувачення і виключив з нього ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши пояснення прокурора Брянцева В.Л. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України (1001-05) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Суд не виконав цієї застороги зазначеної статті і, крім того, приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, в ухвалі не навів переконливих мотивів такого рішення.

Як убачається з протоколу судового засідання, представник потерпілої ОСОБА_3. і захисник підсудного ОСОБА_5. заявили суду клопотання про необхідність повернення справи на додаткове розслідування для перевірки версії ОСОБА_1 про те, що вбивство ним було вчинено за попередньою змовою з іншою особою, а також для перевірки обгрунтованості і законності постанови слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознакою умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Між тим, протягом досудового слідства ОСОБА_1, визнаючи себе винуватим в умисному вбивстві з корисливих мотивів, не зазначав про те, що цей злочин він вчинив за інших обставин, з іншою особою чи на замовлення .

В судовому засіданні він неодноразово змінював свої показання і заявляв про те, що вбивство вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_6, потім став твердити, що злочин вчинив на замовлення ОСОБА_7. Згодом він визнав, що зазначені особи ніякого відношення до злочину не мають, а потім заявив, що злочин він вчинив разом з ОСОБА_8 . При цьому зазначив, що потерпілу ОСОБА_2 вбив саме ОСОБА_8, а він лише забрав речі і гроші потерпілої.

У такому випадку суд був зобов"язаний з"ясувати причину зміни показань, перевірити всі ці версії підсудного і дати їм відповідну оцінку і тільки в разі неможливості усунути чи з"ясувати істотні обставини чи неправильність досудового слідства справа направляється на додаткове розслідування.

Суд намагався перевірити ці версії ОСОБА_1 у порядку ст. 315-1 КПК України (1001-05) і дав з цього приводу відповідне доручення слідчим органам. Внаслідок такої перевірки причетність ОСОБА_7 і ОСОБА_6 до вбивства потерпілої ОСОБА_2 не встановлена і сам ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив, що зазначені особи ніякого відношення до злочину не мають.

Iнші версії ОСОБА_1 про участь у злочині інших осіб судом не перевірялися.

Направляючи справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти, односторонності і неправильності досудового слідства, суд в ухвалі не навів переконливих мотивів свого рішення .

Між тим, при вирішенні цього питання суд мусив керуватися не тільки ст. 281 КПК України (1001-05) , а й вимогами ст. 275 КК України (2341-14) про межі судового розгляду і вирішувати питання про нове обвинувачення чи про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи у відповідності з вимогами ст.ст. 276, 277, 278 КПК України (1001-05) .

Прийняття рішення з порушенням цих вимог зазначених статтей свідчить про незаконність прийнятого судом рішення про повернення справи на додаткове розслідування.

Крім того, питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як особлива жорстокість при умисному вбивстві, вирішувалося в стадії досудового слідства і мотивованою постановою слідчого від 07 березня 2006 року визнано, що немає достатніх підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 ще й за п. 4 ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) . (а.с.132, т.2)

У чому незаконність даної постанови суд у своїй ухвалі ніяких мотивів не навів.

Що ж стосується посилання потерпілої та її адвоката на те, що прокурор безпідставно відмовився від обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) , то відповідно до змісту ст. 277 КПК України (1001-05) , якщо прокурор ставить питання про зменшення обсягу обвинувачення, потерпілий і його представник вправі підтримувати обвинувачення у раніше пред"явленому обсязі.

З огляду на наведене колегія вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є незаконним і необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді в межах пред"явленого обвинувачення суду необхідно ретельно перевірити всі докази у справі та показання ОСОБА_1, дати їм відповідну всебічну оцінку і в залежності від цього вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 про повернення справи на додаткове розслідування скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у той же апеляційний суд.