Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Кравченка С. І., Пузиревського Є. Б., розглянувши у м. Києві 10 серпня 2015 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2015 року,

вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2015 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2013 року за ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, звільненого ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2014 року на підставі ст. 7 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вироком міськрайонного суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він у серпні 2014 року, в дворі будинку № 8 на пр. Молоді в м. Луцьку, повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за талони на дизельне паливо в кількості 50 літрів, заволодів грошима ОСОБА_5 у розмірі 500 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму

Крім цього, 14 грудня 2014 року приблизно о 19.00 год. ОСОБА_4 біля будинку № 8 на пр. Молоді в м. Луцьку, повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за талони на бензин марки "А-92" в кількості 100 літрів, заволодів грошима ОСОБА_6 у розмірі 1200 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, 30 грудня 2014 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_4 біля будинку № 8 на пр. Молоді в м. Луцьку, повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за талони на дизельне паливо в кількості 500 літрів, заволодів грошима ОСОБА_7 у розмірі 7500 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 27 січня 2015 року приблизно о 15.00 год. ОСОБА_4 в приміщенні Волинської обласної філармонії, розташованої на пр. Волі, 46, у м. Луцьку, повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за талони на бензин марки "А-95" в кількості 100 літрів, заволодів грошима ОСОБА_8 у розмірі 1500 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, 27 січня 2015 року приблизно о 16.00 год. ОСОБА_4 біля будинку № 8 на пр. Молоді в м. Луцьку повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за талони на дизельне паливо в кількості 400 літрів, заволодів грошима ОСОБА_9 у розмірі 4500 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 05 лютого 2015 року приблизно о 16.00 год. ОСОБА_4 поблизу Волинського обласного навчально-курсового комбінату, що на пр. Волі, 53, в м. Луцьку, повторно умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом попередньої оплати за допомогу швидше вступити до автомобільної школи Волинського обласного навчально-курсового комбінату та отримати водійське посвідчення, заволодів грошима ОСОБА_10 у розмірі 4000 грн, завдавши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Засуджений у касаційній скарзі ставить вимогу про зміну оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання шляхом звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження за скаргою, оскільки з наведених документів убачається, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, а також щодо необхідності застосування до нього положень ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_4, який має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується посередньо, одружений, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також думку потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання.

До того ж, судом зважено на відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставини, що пом'якшує покарання, якою визнано щире каяття.

На підставі цих даних у їх сукупності, а також з урахуванням того, що ОСОБА_4, будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, судимість за який не погашена у встановленому законом порядку, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, а повторно вчинив корисливий злочин, який має ряд епізодів та носить системний характер, суд першої інстанції призначив йому покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, аналогічні доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання та необхідності звільнення від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку були наведені в апеляційних скаргах засудженого і його захисника та перевірялися судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_4, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а дані про стан його здоров'я та наявність на утриманні малолітньої дитини не є такими, що істотно знижують ступінь його вини і не дають підстав для пом'якшення призначеного йому покарання.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим і повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання несправедливим унаслідок суворості, як на цьому наполягає засуджений, а також підстав для звільнення останнього від його відбування на підставі ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2015 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.