Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 травня 2009 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

Постановлено цивільний позов прокурора Коломийського району задовольнити повністю, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2:

- на користь фінансового управління Коломийської райдержадміністрації 7852 грн. 65 коп.;

- на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката 1500 грн., на відшкодування матеріальної шкоди - 18430грн. 63 коп. та на відшкодування моральної шкоди - 15000 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

22 червня 2008 року ОСОБА_4 прийшов до господарства ОСОБА_2 та його співмешканки ОСОБА_5 АДРЕСА_1і для розпивання спиртних напоїв, де з дозволу ОСОБА_2 залишився ночувати.

23 червня 2008 року, у період з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., за відсутності ОСОБА_2, який пішов до магазину по алкогольні напої, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 вступити з ним у статеві зносини, на що вона відмовилася. У цей час ОСОБА_2 зайшов до кімнати та, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_4, завдав йому декілька ударів рукою в обличчя, після чого продовжив розпивати з ним спиртні напої. Під час знову виниклої суперечки ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 удару, від якого той упав на підлогу, та продовжив бити ОСОБА_4 руками й ногами, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той 08.07.2008 року помер у лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 травня 2009 року вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Івано-Франківської області, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання недостатньо врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним у стані алкогольного сп'яніння злочину та негативні дані про особу засудженого, а тому призначив йому надмірно м'яке за розміром покарання. Окрім того, частково задовольнивши цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд усупереч вимогам ст. 334 КПК України свого рішення належно не мотивував.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неповноту досудового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд дослідив докази з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та обґрунтував вирок суперечливими показаннями свідка ОСОБА_5, яка може бути причетною до злочину. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі наводить аналогічні доводи, вказуючи на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, вчинення злочину іншою особою - ОСОБА_5 та фальсифікацію справи щодо нього. Зазначає про порушення його права на захист, невиконання з ним вимог ст.ст. 218- 220 КПК України, не надання йому судом для ознайомлення протоколу судового засідання. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями в суді потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6 про виявлення за повідомленням ОСОБА_5 у господарстві ОСОБА_2 побитого ОСОБА_4 і доставку останнього у лікарню; показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про повідомлення їм ОСОБА_4, що його побив ОСОБА_2; заявою ОСОБА_4 про злочин із зазначенням у ній, що тілесні ушкодження йому заподіяв ОСОБА_2; показаннями свідка ОСОБА_5 про побиття ОСОБА_4 ОСОБА_2 з ревнощів за обставин, встановленим досудовим слідством і судом; даними протоколу відтворення з ОСОБА_5 обставин події; висновками судово-медичної експертизи, відповідно до якої у ОСОБА_10 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки з множинними переломами ребер, розриву лівої легені, закритої травми живота з розривом брижі тонкої кішки тощо, які виникли від дії тупих твердих предметів, нанесених не менше семи разів і від сукупності яких настала смерть, а також іншими доказами по справі.

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а свідки обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, немає.

Посилання ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на те, що тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_4, йому завдала ОСОБА_5, яка після постановлення вироку змінювала в цій частині свої показання, вказуючи, що сама побила ОСОБА_4, а потім - що заявила про це на прохання ОСОБА_2, який і завдав ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, ретельно перевірялися органами досудового слідства, прокуратури, судом першої та апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли. Їх висновки, викладені в тому числі в постановах про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5, належно вмотивовані і сумнівів у їх об'єктивності не викликають.

Те, що по справі не було проведено відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2, який, визнавши свою вину в явці з повинною, в подальшому на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показань, та, з огляду на тяжкий стан здоров'я ОСОБА_4, не було проведено очної ставки з ним ОСОБА_2, не свідчить про порушення органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального законодавства, як про це зазначається в касаційних скаргах.

Суд, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України.

Підстав для закриття кримінальної справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Твердження ОСОБА_2 про порушення його права на захист не відповідають матеріалам справи, з яких видно, що йому неодноразово роз'яснювалось право на захист і надавався як на досудовому слідстві, так і в суді обраний ним захисник, який брав участь у допитах та інших слідчих і процесуальних діях з ОСОБА_2

Безпідставними є й посилання ОСОБА_2 на те, що йому не було надано на ознайомлення матеріалів кримінальної справи та протоколу судового засідання.

Так, зі справи видно, що після пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення йому та його захиснику були надані матеріали справи для ознайомлення, однак ОСОБА_2 відмовився від підписання цього протоколу, що посвідчив і його захисник (т.1 а.с.164). Окрім того, суд першої інстанції на прохання ОСОБА_2 надавав йому матеріали справи для ознайомлення, про що свідчить власноручно написана ОСОБА_2 розписка (т.1 а.с.227).

Також в матеріалах справи є й власноручна розписка ОСОБА_2 від 18.02.2009 року про ознайомлення його з протоколом судового засідання та відсутністю зауважень на нього. (т.2 а.с. 59).

За наведених обставин не вбачається підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 50, ст. 65 КК України.

Як убачається зі справи, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризувався негативно, знаходився на диспансерному обліку у нарколога, вчинив злочин уперше в стані алкогольного сп'яніння. Урахувавши ці обставини та дані про особу ОСОБА_2 у сукупності, судом було призначено засудженому покарання в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати це покарання надмірно м'яким, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні, - немає.

Цивільні позови по справі розглянуті відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства.

Те, що, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, суд недостатньо мотивував своє рішення, не є безумовною підставою для скасування вироку суду, оскільки це суттєво не вплинуло на правильність прийнятого судом в цій частині рішення, яке потерпілим (цивільним позивачем) не оскаржено.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2009 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційного подання та касаційних скарг і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1 та касаційного подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області.