Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Кравченка С.І., Пузиревського Є.Б.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2015 року,

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 раніше не судимого, -

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 лютого 2015 року близько 02 години, за попередньою змовою з ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, пошкодивши двері балконної рами, проник до квартири АДРЕСА_1, звідки умисно, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 4890 грн.

09 травня 2015 року, близько 22 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, за допомогою монтировки пошкодив вікно та проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_4 вартістю 4560 грн., після чого намагався втекти з місця вчинення злочину проте не зміг реалізувати свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі так як був затриманий співробітниками міліції.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2015 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вищезазначених судових рішень та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. На думку засудженого, судами не враховано, що він відшкодував заподіяну шкоду, щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має тяжке захворювання . Крім того, просить суд звернути увагу на дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

У відповідності до положень ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вчинені засудженим кримінальні правопорушення, у відповідності до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначені ОСОБА_1 покарання, враховано ті обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі. Зокрема судом враховано, що обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, конкретні обставини, відомості про особу засудженого і, з врахуванням всіх обставин, дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів лише в місцях позбавлення волі.

Таким чином, при призначенні засудженому покарання судом першої інстанції враховано ті обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Під час апеляційного розгляду доводи, наведені засудженим в апеляційній скарзі, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що наведені засудженим ОСОБА_1 обставини не свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання та не є достатніми підставами для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, якщо з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2015 року - відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.