Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Редьки А.I.,

суддів

Мороза М.А., Пивовара В.Ф.,

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

розглянула в судовому засіданні 5 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженку м. Ужгорода Закарпатської області, не працюючу, судиму 5 березня 2001 року за ст. 94, ч. 2 ст. 141 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі, звільнену від покарання 24 березня 2005 року умовно-достроково на 2 роки 2 місяці 23 дні -

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) остаточне покарання їй визначене у виді 15-ти років позбавлення волі.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що вона 7 листопада 2005 року у квартирі АДРЕСА_1, знаходячись у стані сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_2, що виникла на грунті особистої неприязні, з метою вбивства останнього кухонним ножем нанесла йому декілька ударів у життєво важливі органи і вбила його.

В касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. просить скасувати вирок суду і направити справу на додаткове розслідування з підстав однобічності і неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотного порушення кримінально-процесуального закону, не вказуючи при цьому в чому саме вони полягають. Зазначає у скарзі про те, що суд дав невірну оцінку зібраним у справі доказам та необгрунтовано визнав її винною в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_2.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженої задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, і є правильним.

Так, незважаючи на те, що ОСОБА_1. у судовому засіданні винною себе у спричиненні ударів ножем потерпілому не визнала, суд обгрунтовано взяв за основу і визнав такими що відповідають дійсності її показання в ході досудового слідства.

Як видно з її первинних пояснень, що відтворені у власноручно написаній заяві 8 листопада 2005 року (т.1, а.с. 69-73), вона зазначила, що потерпілий ОСОБА_2 під час вживання спиртних напоїв і сварки, що виникла між нею і її матір'ю, ударив її ногою в живіт. У відповідь на це, вона кинула в нього скляною попільницею і попала у голову, а коли він упав на ліжко, взяла кухонний ніж і нанесла йому 2 удари в живіт, після чого пішла з квартири.

В подальшому ОСОБА_1. свої показання щодо вбивства потерпілого змінила і суду показала, що дійсно у зазначений час і за вказаних у вироку обставин між нею і потерпілим виникла сварка, під час якої він ударив її ногою в живіт. У відповідь вона кинула у нього скляну попільницю. На цьому сварка скінчилась і вона пішла разом із своїм співмешканцем ОСОБА_3 із квартири (т. 4, а.с. 56-57).

Свідок ОСОБА_4., мати засудженої, суду показала, що дійсно у зазначений час за зазначених у вироку обставин, під час спільного вживання алкогольних напоїв і сварки, що виникла між ними, ОСОБА_2 ударив ногою в живіт її дочку. У відповідь вона кинула у нього скляну попільницю, а коли він упав на ліжко, взяла кухонний ніж і нанесла йому декілька ударів у живіт (т.4, а.с. 51-52).

Аналогічні показання суду дав також свідок ОСОБА_3., який хоча і не був у кімнаті під час нанесення ударів потерпілому ножем, але підтвердив показання свідка ОСОБА_4. і вказав на те, що він був свідком того, що з кімнати, де перебував потерпілий, виходила ОСОБА_1. із кухонним ножем у руці, який був у крові (т. 4, а.с. 49-50).

Оцінюючи наведені показання засудженої в ході досудового слідства, та її показання і показання свідків в судовому засіданні, суд обгрунтовано визнав первинні пояснення засудженої під час досудового слідства достовірними, оскільки вони були послідовні і підтверджуються іншими розглянутими в судовому засіданні доказами.

З даних, що містяться у висновках судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2., убачається, що на його тілі виявлено дві колото-різані рани передньої черевної стінки з пошкодженням внутрішніх органів (т.3, а.с. 26-32).

Рани, що виявлені на тілі потерпілого від яких настала смерть потерпілого, могли бути спричинені ножем, що був виявлений в квартирі на місці події (т.2, а.с. 30-31).

Тому доводи у касаційній скарзі засудженої про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи - безпідставні.

Iз матеріалів справи вбачається, що слідчими органами і судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Дії ОСОБА_1. судом кваліфіковано правильно відповідно до встановлених обставин справи.

Покарання ОСОБА_1. призначене у відповідності з вимогами закону, воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої, є необхідним для її виправлення і підстав для його пом'якшення немає.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушень ними норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 17 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.