Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів: Бех М. О., Квасневської Н. Д.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року щодо ОСОБА_1,

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Енергодар, Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 04 грудня 2014 року за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року покаранням, призначеним за даним вироком, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою раніше судимою за злочини пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, 13 жовтня 2014 року в період часу з 14:00 год. до 15:00 год., знаходячись на перехресті вул. Прогресивна та вул. Піонерська м. Дніпропетровська, діючи повторно, придбав у невстановленої особи медичний шприц із особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, маса якого у перерахунку на суху речовину складає 0,0147 г., яку незаконно зберігав при собі без мети збуту до моменту її виявлення та вилучення того ж дня в ході огляду працівниками правоохоронних органів.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду даного кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки, на думку прокурора, неправильно вирішив питання про порядок стягнення процесуальних витрат.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, правильність призначення покарання та його відповідність тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги, доданих копій судових рішень убачається, що доводи про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали суду апеляційної інстанції на увагу не заслуговують.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, ч. 1 ст. 126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Окрім того, положеннями ч. 1 ст. 369 КПК України регламентовано, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Таким чином, враховуючи наведені положення кримінального процесуального закону, можна дійти висновку, що в даному випадку питання про відшкодування процесуальних витрат може бути вирішено судом, який ухвалив вирок, у порядку вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, визначеному положеннями ст. 539 КПК України.

При цьому, ст. 412 КПК України регламентовано, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є виключно такі порушення його вимог, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також такі, при наявності яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.

За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом при вирішенні питання про стягнення процесуальних витрат, є непереконливими. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та які б були безумовними підставами для його скасування, у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.