5-4657к06 Про вчинення умисного працівника правоохоронного органу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2. за п.п. "а" і"ж" ст. 93, ч.3 ст.142, ст.190-1, ч.1 ст. 222, ч.2 ст.223 КК України 1960 (2001-05) р.

Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він у ніч на 22.06.2000 р. у відділенні міліції "Водопій" Ленінського РВ УВС УМВС України в Миколаївській області з метою заволодіння табельною зброєю чергового цього відділення ОСОБА_3 і бойовими припасами до неї, майном і службовим посвідченням ОСОБА_3, майном держави, а також з метою умисного вбивства працівника міліції у звcязку з виконанням ним своїх службових обовcязків, із користі, і з метою полегшити вчинення розбійного нападу і приховати його, спочатку довів ОСОБА_3 до стану спcяніння, а потім напав на нього і, заволодівши його пістолетом "ПМ" із магазином, спорядженим девcятью патронами (один із яких знаходився в патроннику), пострілом із цієї зброї в голову умисно вбив потерпілого. Після вбивства він заволодів ще й запасним магазином до пістолета з вісьмома патронами, а також сімома патронами, які належали ОСОБА_3, документами й майном останнього, гербовою печаткою відділення міліції "Водопій".

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується ще й у тому, що він 22.06.2000 р. без відповідного дозволу носив при собі пістолет "ПМ" № НОМЕР_1, який є вогнепальною зброєю, і 23 патрони калібру 9 мм до нього, які є бойовими припасами. Пістолет і патрони він сховав на садовій ділянці свого батька в кооперативі " Еліта" на території АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області, де без дозволу зберігав їх до 30.06.2000 р.

Розглянувши дану справу в судовому засіданні, суд за клопотанням захисника ОСОБА_1. направив її на додаткове розслідування із-за неповноти й неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування ухвали суду як незаконної і необгрунтованої.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1., який підтримав свої і обвинуваченого заперечення на касаційне подання, думку прокурора про безпідставність направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши доводи подання й заперечень та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволеню з таких підстав.

Згідно зі ст.281 КПК України (1001-05) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.368 КПК України (1001-05) досудове слідство в усякому разі визнається неповним коли: 1) не були допитані певні особи; 2) не витребувані й не досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 3) не досліджені обставини, зазначені в ухвалі, який повернув справу на додаткове розслідування; 4) необхідність тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при судовому розгляді справи; 5) не були зcясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

З протоколу судового засідання, на який учасники судового розгляду не принесли зауважень, видно, що ОСОБА_1. клопотав про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів порушення слідчим вимог ч.2 ст. 59, ст. 63 і п. 6 ч.3 ст.129 Конституції України (254к/96-ВР) та статей 21, 22 і 399 КПК України (1001-05) , а прокурором - статей 228 - 235 КПК України (1001-05) ( не зазначивши при цьому, в чому полягають ці порушення кожної із названих статей закону і як вони вплинули чи могли вплинути на хід досудового слідства і його висновки). Він просив суд, щоб: по справі були роглянуті по суті його й обвинуваченого скарги; при обгрунтуванні обвинувачення прокурор не посилався на показання обвинуваченого й на інші докази, одержані слідчими органами в період відсутності у ОСОБА_2. захисника; по справі було винесено окрему ухвалу про притягнення до відповідальності осіб, які істотно порушили право обвинуваченого на захист, проводячи з ним слідчі дії без обовcязкової участі захисника (т.10 а.с. 103 -105) .

З більшості зазначених захисником ОСОБА_1. у своєму клопотанні підстав суд не направив справу на додаткове розслідування. Він визнав обгрунтованими доводи ОСОБА_1. лише стосовно того, що: 1) не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі, який повернув справу на додаткове розслідування; 2) при обгрунтуванні обвинувачення слідчий послався на показання обвинуваченого й на інші докази, одержані в період відсутності у ОСОБА_2. захисника; 3) при складанні обвинувального висновку порушені норми КПК України (1001-05) , на які не звернув уваги прокурор. Виходячи з вимог ч.2 ст.368 і з п.12 ст. 370 КПК України (1001-05) дві останні обставини, навіть при їх доведеності, не є такими, що тягнуть за собою направлення справи на додаткове розслідування.

Що ж стосується висновків суду про те, що слідчий не дослідив обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, то вони не грунтуються на матеріалах справи.

З них видно, що 14.04.2005 р., скасовуючи вирок та направляючи справу на нове розслідування, колегія суддів запропонувала органам досудового слідства дослідити: 1) наскільки співвідносяться показання засудженого щодо обставин загибелі ОСОБА_3 з тим, де і в якій позі було виявлено труп потерпілого лише з кульовим пораненням; де і в якому місці та в якому положенні на момент огляду місця події у малогабаритній кімнаті знаходились меблі; де і в якому місці виявлено гільзу і кулю і не виявлено слідів від останньої ні на стінах, ні на предметах, що знаходились у кімнаті; 2) чи міг ОСОБА_3 із урахуванням стану сп'яніння (4,59% алкоголю в крові) пропонувати ОСОБА_2. та разом із ним вчиняти ті дії, які, як стверджує ОСОБА_2 . і його захисник, призвели до випадкової загибелі потерпілого; 3) чи мала місце добровільна видача, ОСОБА_2. зброї і бойових припасів до неї; 4) матеріали службової перевірки за фактом смерті ОСОБА_3 т. 8 а.с. 3-5).

На виконання вказівок касаційної інстанції органи досудового слідства вжили необхідних заходів.

Зокрема: для зcясування першої вказівки слідчий призначив по справі комплексну комісійну судово-медико-балістичну експертизу і направив експертам усі необхідні для її проведення матеріали, в тому числі долучені обвинуваченим і його захисниками, прийняв за клопотаннями останніх щодо проведення експертизи процесуальні рішення, але експертизу не було проведено з обcєктивних причин ( т.8 а.с.85-121, 124-151 і 154 -178); для зcясування другої вказівки по справі призначено і проведено судово-медичну експертизу, висновки її долучено до справи, з ними ознайомлено обвинуваченого, захисників і ніхто з них не заявляв ніяких клопотань щодо їх змісту( т.8 а.с.80-83); для зcясування третьої вказівки було допитано свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6., які підписали протокол про добровільну видачу обвинуваченим зброї (т.8 а.с.41-48; т.1 а.с.134-135)), розглянуто клопотання обвинуваченого і його захисників щодо незаконності дій ОСОБА_4., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. і прийнято рішення про відмову в порушенні щодо них кримінальної справи за фактом їх проникнення на територію дачі батька обвинуваченого, де було закопано пістолет і бойові припаси до нього (т.8 а.с.49); для зcясування четвертої вказівки слідчий витребував і долучив до справи матеріали службової перевірки за фактом смерті ОСОБА_3 ( т. 8 а.с. 50-56).

При ознайомленні з матеріалами справи ні обвинувачений, ні його захисники не заявляли клопотань із приводу неповноти досудового слідства, яка полягала в тому, що органи досудового слідства не дослідили тих обставин, про які йшлося в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 14.04.2005 р. (т.8 а.с.250-254). Не наголошувавали вони на цьому й у своїх чисельних письмових клопотаннях, які є у справі. При попередньому розгляді справи різні склади суду дійшли висновків, що органи досудового слідства не допустили таких порушень КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, що обвинувальний висновок ними складено відповідно до вимог КПК України (1001-05) і (т.9 а.с.52 і 313).

З протоколу судового засідання і з ухвали суду видно, що при судовому розгляді справи не встановлено нових даних, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду, до яких він дійшов при її попередньому розгляді.

Отже, наведене свідчить про те, що з мотивів не дослідження обставин, про які йшлося в ухвалі касаційного суду від 14.04.2005 р., у суду не було підстав для направлення справи на додаткове розлідування.

Що ж до висновків суду про неправильність досудового слідства із-за предcявлення ОСОБА_2. за п.п. "а" і"ж" ст. 93 і ч.3 ст. 142 КК України 1960 (2001-05) р. неконкретного обвинувачення й обмеження цим його права на захист, то вони не грунтується на законі та матеріалах справи.

Згідно зі ст. 132 КПК України (1001-05) у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце й час її складання; назву справи; прізвище, іcмя та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народже ння; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому у вину по кожній з цих статей.

Як видно з постанови про предcявлення обвинувачення, органи досудового слідства ( у межах відомих їм обставин) предcявили ОСОБА_2. як за ч.3 ст.142 так і за п.п. "а" і"ж" ст. 93 КК України 1960 (2001-05) р. обвинувачення з дотриманням вимог ст.132 КПК України (1001-05) (т.8 а.с.236-238). Ознайомившись із цим процесуальним документом, ні ОСОБА_2 ., ні його захисники не зазначали про те, що воно є неконкретним і що цим обмежується право ОСОБА_2. на захист (т.8 а.с 239). Не йшлося про це й: при допиті ОСОБА_2. як обвинуваченого (т.8 а.с.243); у числених письмових скаргах, заявах і клопотаннях обвинуваченого та його захисників (т.8 а.с.244, 246-248, 255-256, 259, 262, 265, 267,276, 280-281, 284-285, 296-297, 307, 311-321, 325-333, 337, 340, 342-344, 349, 352-353; т.9 а.с. 6-7, 10-12, 21-23, 32-41, 46-47, 61-63, 66-67, 70-72, 81-84, 247-248, 251-259, 266-270, 274-276, 284-288, 290-293, 299-301, 305, 322-335; т.10 а.с.20-21); при ознайомленні ОСОБА_2. і його захисників з матеріалами справи (т.8, а.с.252-254 ); у двох судових засіданнях, в тому числі й у клопотанні захисника ОСОБА_1. про направлення справи на додаткове розслідування ( т.9 а.с. 92; т.10 а.с.31, 103-105). Після 14. 04. 2005 р. органи досудового слідства розглянули та дали відповіді на всі письмові клопотання, скарги і заяви обвинуваченого та його захисників.

Отже, і з мотивів неправильності досудового слідства у суду не було підстав для направлення справи на додаткове розслідування.

Як видно зі справи, при затвердженні обвинувального висновку прокурор виключив ОСОБА_2. обвинувачення за ст.190-1 КК України 1960 (2001-05) р., а тому вимога суду про необхідність наведення в обвинувальному висновку доказів щодо цього обвинувачення є незаконною (т.8 а.с.356).