5-5191км06 Про вчинення крадіжки яка поєднана з проникненням у житло - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами та доповненнями до них захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо останніх.

Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2004 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та жителя м. Полтави, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 101 КК України ( в ред. 1960 (2001-05) р.) на 3 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 206 КК України ( в ред. 1960 (2001-05) р.) на 2 роки позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця та жителя м. Полтави,

раніше судимого Ленінським районними судом м. Полтави від 04.04.2003 року за ч.ч. 1,3 ст. 185, ст. 70 КК України (2341-14) на 3 роки 3 місяці позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) ОСОБА_2 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 4 квітня 2003 року і остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до мотивувальної частини вироку ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) виправдано.

Цим вироком також засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни, а щодо ОСОБА_2- замість ст.71 КК України (2341-14) застосовано ст.70 ч.4 КК України (2341-14) і постановлено рішення про самостійне виконання вироку щодо нього від 13.12.2006 р. та вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 04.04.2003 року.

Як визнав суд, 27 травня 2001 року, близько 20 години, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_4, перебуваючи у нетверезому стані, знаходячись по АДРЕСА_1 з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинюючи опір громадянам, які присікали їх хуліганські діїї, умисно завдали удари руками й ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_8, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, в середині серпня 2002 року ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, зламавши замок, проникли в гараж, розташований IНФОРМАЦIЯ_5, звідки таємно викрали електростанцію ТМГ-АБ-2 НОМЕР_1, загальною вартістю 600 грн., яка належала Полтавській дистанції колії.

Засуджений ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він в жовтні 2002 року в нічний час з метою викрадення чужого майна прийшов на подвір'я будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав дві алюмінієві плити, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 220 грн.

25 лютого 2003 року ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна прийшли до будинку АДРЕСА_3, проникли до горища, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_10, загальною вартістю 241 грн.80 коп.

У касаційній скарзі та в доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, необ'єктивно, і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону; в основу вироку суд поклав показання, які були отримані внаслідок застосування недозволених методів слідства; при судовому розгляді справи не було допитано ряд свідків, які могли підтвердити його непричетність до вчинення злочинів. Вказує, що в повному обсязі не був ознайомлений із матеріалами справи. Просить скасувати судові рішення щодо нього з направленням справи на нове розслідування.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 висловлює аналогічні доводи та просить судові рішення щодо останнього змінити, перекваліфікувати його дії із ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на ст. 198 КК України (2341-14) , а за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Засуджений ОСОБА_3 вважає, що суд його дії невірно кваліфікував, оскільки проникнення не було, та просить їх перекваліфікувати із ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) і пом'якшити йому покарання. Посилається на те, що при постановленні вироку судом не враховані всі пом'якшуючі покарання обставини, які давали підстави для призначення більш м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах доводи засуджених та захисника, колегія суддів вважає, що їм слід відмовити у задоволенні скарг.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.

Як убачається із матеріалів справи, засуджені на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи повністю визнали свою вину і докладно розповіли, за яких обставин вони скоїли злочини, за вчинення яких їх засуджено, зокрема, визнавали, що вчинили крадіжку з проникненням до сховища шляхом спилу замка, що відповідає даним протоколів огляду місця події і відтворення обстановки і обставин події.

Посилання у скарзі засудженого ОСОБА_2 про те, що на досудовому слідстві він давав показання під тиском з боку працівників міліції, в яких визнав себе винним у вчиненні крадіжок, є безпідставними, оскільки засуджений своїми власноручними підписами стверджував, що показання ним дані без будь-якого тиску з боку працівників міліції. Крім того, такі ж показання він дав і в судовому засіданні.

Не заслуговують на увагу доводи про те, що по справі не досліджено показання ряду свідків, оскільки при перевірці справи встановлено, що показання цих свідків оголошенні та перевірені під час судового слідства в установленому законом порядку. Ці показання узгоджуються з показаннями засуджених в судовому засіданні та матеріалами справи.

При перевірці справи встановлено, що засуджений ОСОБА_2 з матеріалами кримінальної справи був ознайомлений в повному обсязі, а тому доводи його касаційної скарги, що він був обмежений в реалізації цього права, є надуманими.

За змістом касаційних скарг, захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 оспорюють фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнаний винним.

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані по справі докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та правильно кваліфікував їх дії.

Призначаючи засудженим покарання, суд керувався вимогами ст. 65 КК України (2341-14) і урахував усі обставини справи, що мають значення для прийняття рішення. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг захисника та засуджених, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .