5-5188км06 Про вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2005 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, жителя IНФОРМАЦIЯ_3, в силу ст. 89 КК України (2341-14) не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 96 КК України (2341-14) направлено засудженого на примусове лікування від алкоголізму.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на корить:

- потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.;

- НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи 564 грн. 93 коп.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 3 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено - виключено рішення суду про направлення засудженого, відповідно до вимог ст. 96 КК України (2341-14) , на примусове лікування від алкоголізму.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 18 вересня 2005 року, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_3 у IНФОРМАЦIЯ_3, під час вживання спиртних напоїв із ОСОБА_2 на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно завдав ОСОБА_1 удари ножем в область підборіддя та живіт, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує на те, що йому не призначили захисника, чим було порушено право на захист. На його думку, вирок грунтується на суперечливих показаннях свідків, а органами досудового слідства та судом були порушенні вимоги кримінально-процесуального законодавства. Зокрема, не проведено ставки віч-на-віч з потерпілим, не здійснено повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні його скарги.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , за обставин, викладених у вироку, грунтується на сукупності зібраних у справі доказів, і є правильним.

Так, засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи повністю визнав свою вину та розповів, за яких обставин він завдав потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Обгрунтовуючи свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1, суд у вироку також послався на показання потерпілого ОСОБА_2, згідно з якими 18 вересня 2005 року між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої засуджений наніс йому два удари ножем у підборіддя та живіт.

Показання потерпілого узгоджуються із даними, що містяться у протоколі ставки віч-на-віч між засудженим та потерпілим.

Наведеними вище доказами спростовуються твердження засудженого про те, що під час досудового слідства не було проведено такої слідчої дії.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Показання їх послідовні, логічні, такі, що узгоджуються з обставинами справи, а тому сумніву в їх достовірності не викликають.

Також безпідставними є твердження касаційної скарги про відмову суду в задоволенні його клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки із протоколу судового засідання убачається, що такого клопотання засуджений не заявляв.

Не заслуговують на увагу і доводи засудженого про порушення його права на захист. Як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві та в суді першої інстанції засудженому було роз'яснено право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився. Його ж клопотання про призначення захисника у суді апеляційної інстанції не грунтується на вимогах кримінально-процесуального законодавства, оскільки в апеляції не ставилось питання про погіршення становища ОСОБА_1.

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані по справі докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) .

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував усі обставини справи, характер і тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .