Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Короткевича М.Є.

суддів

Глоса Л.Ф., Пекного С.Д.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 3 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 30 листопада 2004 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець та житель м. Алчевська Луганської області, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 20 000 грн. для відшкодування моральної шкоди

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, застосовано в частині призначення додаткового покарання ст. 69 КК України (2341-14) й постановлено вважати його засудженим за ст. 286 ч. 3 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом, та зменшено розмір стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 до 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як визнав місцевий суд, злочин ОСОБА_1 було вчинено за таких обставин.

В ніч з 20 на 21 грудня 2002 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно несправним власним автомобілем ВАЗ-21099, шини якого мали менш за допустиму залишкову висоту малюнка протектора, під час руху в м. Брянка по вулиці Московській, на ділянці дороги, вкритій мокрим снігом, засуджений, перевищуючи допустиму швидкість руху, не справився з керуванням, внаслідок чого керований ним автомобіль виїхав за межі проїзної частини, де спочатку вчинив наїзд на дерево, а потім зіткнувся з приміщенням магазину "IНФОРМАЦIЯ_2". Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири вище вказаного автомобіля ОСОБА_4 був смертельно травмований та помер на місці, ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження,. від яких помер IНФОРМАЦIЯ_3, потерпілому ОСОБА_3 були спричиненні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а сам ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, на його думку, досудове та судове слідство проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Було порушено його право на захист. Посилається також на істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність в наслідок суворості призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи засудженого, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Суд належним чином дослідив та оцінив докази, що є у справі, і дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого загинуло двоє осіб, а один потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, про те, що засуджений керував автомобілем у нетверезому стані. Швидкість руху була понад 100 км на годину, не дивлячись на те, що на дорозі була ожеледиця, а на прохання пасажирів зменшити її ОСОБА_1 ніяк не реагував. Сам засуджений говорив їм, що шини на його автомобілі зношені, внаслідок чого він не справився з керуванням автомобілем, їх почало крутити, заносити і спочатку вони наїхали на дерево, а потім ударились у приміщення магазину.

Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, даними, що містяться у протоколах огляду місця події та схемою до нього, очної ставки, висновках судово - медичних, автотехнічних експертиз.

При перевірці встановлено, що показання потерпілих та свідків послідовні, логічні, такі, що узгоджуються з обставинами справи, а тому сумнівів в їх достовірності не викликають.

Посилання засудженого, що під час ДТП він був тверезим, спростовуються, наявними у матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілих, свідків, даними, що містяться у протоколі медичного освідування, довідці Брянської ЦМЛ про аналіз крові у ОСОБА_1, з яких вбачається, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Цього висновку не спростовують показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, на що посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, оскільки зазначені свідки не давали показань, що засуджений не вживав алкогольних напоїв безпосередньо перед ДТП. Натомість з показань ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_1 в не поодиноких випадках керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.

Твердження засудженого про те, що він керував технічно справним автомобілем, спростовуються даними, що містяться у протоколі огляду та перевірки технічного стану автомобіля, показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, згідно з якими шини автомобіля мали зношений малюнок протектору, були "лисими", та іншими наведеними у вироку доказами.

Iз даних, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи, убачається, що водій мав можливість уникнути аварійної обстановки в разі дотримання вимог п. п. 1.5,12.1 Правил дорожнього руху.

Таким чином, наведеними доказами спростовується доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, про необгрунтованість його засудження.

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі засудженого не наведено інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями.

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 286 КК України (2341-14) .

Твердження засудженого про порушення його права на захист є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи питання допуску та участі захисника вирішувались у відповідності з клопотаннями засудженого та за погодженням з ним.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з викликом зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.