5-5100км06 Про фіктивне підприємництво - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2005 року, яким

ОСОБА_1, раніше не судимого,

виправдано за ч. 2 ст. 205 і ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що, працюючи у правоохоронному органі - податковій міліції ДПА в Черкаській області, будучи службовою особою і представником влади, в обов'язки якого входило проведення оперативно-розшукових заходів у сфері боротьби із злочинами у сфері господарської діяльності, він протягом 2001-2003 років зловживав владою і своїм службовим становищем.

Діючи умисно, всупереч інтересам служби і в інтересах третіх осіб, з використанням влади і свого службового становища, за попередньою змовою з третіми особами, він став на шлях створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття їх незаконної діяльності.

Всупереч наданим правам і обов'язкам ОСОБА_1 у 2001 році вступив у попередню змову із жителями м. Києва ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, щодо яких слідчим управлінням податкової міліції ДПА України за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358 КК України (2341-14) порушено кримінальні справи, і на їх прохання протягом 2001 - 2003 років, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, підшукував у м. Черкаси малозабезпечених осіб з метою створення і реєстрації на їх ім'я фіктивних підприємств - ТОВ "Енергоресурс - 2001", ТОВ "Спецхімпроект", ТОВ "Промбудшляхпроект - 2000" та реєстрацію цих осіб як приватних підприємців для незаконного використання членами організованої злочинної групи у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 реквізитів та установчих документів цих підприємств у незаконній діяльності по переводу безготівкових коштів у готівку.

Таким чином, за матеріальну винагороду було зареєстровано ряд суб'єктів підприємницької діяльності на підставних осіб - ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 2 ст. 205 КК України (2341-14) як фіктивне підприємництво, вчинене повторно, та за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) як зловживання владою та службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на незаконне виправдання ОСОБА_1 внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та неправильного застосування кримінального закону. В обгрунтування своїх доводів прокурор зазначає про безпідставність відхилення клопотання прокурора в суді першої інстанції щодо повернення справи на додаткове розслідування для об'єднання з кримінальною справою щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та інших.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, виправдовуючи Сандигу у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) , суд дійшов висновку про відсутність в діях останнього складу злочину.

При цьому, під час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_1 досліджено усі обставини справи, які могли мати значення для прийняття рішення у справі та повно, всебічно перевірено зібрані на досудовому слідстві й у суді докази і їм дано належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України (1001-05) , на що вказує наведений у вироку аналіз доказів.

Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними й розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, суд не знайшов підтвердження його вини, оскільки всі докази, на яких грунтувалось обвинувачення ОСОБА_1, пред'явлене йому органами досудового слідства, були спростовані в суді.

Так, не здобуто доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 вчиняв злочини, що були обумовлені його службовим становищем, оскільки жоден із свідків не підтвердив причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів, за якими йому було пред'явлено обвинувачення. Крім того, показанням цих свідків на досудовому слідстві, висновку почеркознавчої експертизи, протоколам слідчих дій та іншим матеріалам справи суд у вироку дав об'єктивну оцінку, мотивувавши своє рішення відповідно до вимог закону.

Оцінка й аналіз наведених у вироку доказів дає підстави вважати обгрунтованим висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину за пред'явленим йому обвинуваченням.

Доводи прокурора у касаційному поданні про необхідність скасування вироку з направленням справи на нове розслідування з причин необхідності об'єднання даної кримінальної справи з кримінальною справою щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та інших є непереконливими.

Як убачається з довідки Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2006 року, кримінальна справа щодо вищезазначених осіб на даний час знаходиться в провадженні суду на стадії судового слідства. Отже направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування для об'єднання з кримінальною справою щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та інших є неможливим.

Апеляційний суд розглянув усі доводи апеляції прокурора та відповідно до вимог ст. 377 КПК України (1001-05) дав відповідь на всі її доводи й обгрунтовано вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень при дослідженні і оцінці наведених у вироку доказів, які ставили б під сумнів правильність висновку суду щодо виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за якими йому було пред'явлено обвинувачення.