5-4652к06 Про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами та службового підроблення - Текст документа

2 роки з позбавленням права строком на 2 роки займати керівні посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на підприємствах та установах будь-яких галузей незалежно від форми власності;

за ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права строком на 2 роки займати керівні посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах та установах будь-яких галузей незалежно від форми власності, а за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - до позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права строком на 3 роки займати керівні посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах та установах буд-яких галузей незалежно від форми власності.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладенням обов"язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

Відповідно до ст. 1 п. "а","г" ст.ст.6,12 Закону України від 31 травня 2005 року "Про амністію" (2591-15) засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

За ч. 2 ст. 209 КК України (2341-14) ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_1 засуджено за шахрайство з фінансовими ресурсами та службове підроблення.

Як визнав суд, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2 та маючи фінансову неспроможність, з метою отримання кредиту в сумі 200.000 грн. на фінансування необхідних витрат, пов"язаних з виробництвом та переробкою сільгоспродукції, ОСОБА_1 у січні 2000 року вніс до Нижньосірогоського відділення Ощадного банку України кредитну заявку та документи, в які вніс завідомо неправдиву інформацію відносно належності майна, яке підлягало передачі банку в якості застави .

Отримавши від Ощадного банку у лютому 2003 року зазначену суму кредиту, який не був забезпечений заставою, ОСОБА_1 не повернув гроші та відповідні відсотки за користування кредитом банку в обумовлені договірні строки, чим банку було завдано великої шкоди.

Аналогічно з наданням документів, які не містили правдиву інформацію про власність на майно, яке підлягало передачі банку в якості застави, ОСОБА_1 отримав 30 березня 2004 року кредит в сумі 160.000 грн. від Акціонерного поштово-кредитного банку "Аваль", завдавши банку великої шкоди.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 червня 2006 року цей вирок за апеляцією прокурора було скасовано в частині призначення покарання і засудженому призначене теж саме покарання як за кожен злочин, так і за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222 та ч.2 ст. 366 КК України (2341-14) , із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України (2341-14) як його визначив районний суд.

При цьому апеляційний суд застосував ст. 71 КК України (2341-14) і зазначив, що за сукупністю вироків вироки від 17 січня 2006 року та від 21 березня 2006 року щодо засудженого підлягають самостійному виконанню.

Крім того, апеляційний суд відповідно до ст.1 п."а","г" та ст.ст. 6,12 Закону України від 31 травня 2005 року " Про амністію" (2591-15) звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на нови1 судовий розгляд у зв"язку з м"якістю призначеного покарання та неправильністю застосування до засудженого кримінального закону - ст. 71 КК України (2341-14)

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши пояснення прокурора Яковенко Р.I. про часткове підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в шахрайстві з фінансовими ресурсами та службовому підробленні обгрунтований доказами у справі, кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) є правильною і в цій частині вирок апеляційного суду в касаційному поданні не оскаржується.

Викладені в касаційному поданні доводи про те, що засудженому визначено надмірно м"яке покарання, є безпідставними.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 вчинив зазначені злочини, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 2 до 5 років .

Суд призначив покарання в межах санкції цих статей.

При цьому врахував конкретні обставини події злочинів, що ОСОБА_1 намагався способом, зазначеним у вироку, уникнути банкрутства керованого ним підприємства та зберегти робочі місця, що він сприяв розслідуванню справи, вину визнав і розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину.

Беручи до уваги ці обставини та дані про особу засудженого, суд знайшов можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) та Закон України від 31 травня 2005 року "Про амністію" (2591-15) і звільнити його від відбування призначеного покарання.

Отже, визначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) і амністії є правильним, оскільки таке рішення суду узгоджується з положеннями ст. 65 КК України (2341-14) .

Вважати таке покарання надмірно м"яким підстав немає.

Разом з цим, погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок районного суду, безпідставно застосував до засудженого ст. 71 КК України (2341-14) і призначив йому покарання за сукупністю вироків.

З матеріалів справи видно, що злочини, за які засуджено ОСОБА_1 за цим вироком, були вчинені ним до постановлення вироку Нижньосірогоського районного суду Херсонської області від 17 січня 2005 року, за яким ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст. 175 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення права обіймати керівні посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах та установах будь-яких галузей незалежно від форми власності.

За таких обставин апеляційний суд мусив був прийняти рішення про застосування до засудженого ч. 4 ст.70 КК України (2341-14) і призначити покарання не за сукупністю вироків, а за сукупністю злочинів.

У зв"язку з необхідністю виправлення цієї помилки, вирок апеляційного суду підлягає зміні в цій частині.

При цьому, враховуючи те, що за попереднім вироком засудженому було визначено основне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, а за вироком апеляційного суду ОСОБА_1 призначено основне покарання у виді позбавлення волі, у відповідності з правилами, встановленими ч. 3 ст. 72 КК України (2341-14) , такі покарання складанню або поглиненню не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з нього застосування до засудженого ст. 71 КК України (2341-14) і призначення йому покарання за сукупністю вироків.

Застосувати до ОСОБА_1 ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) і за сукупністю злочинів вважати його засудженим до міри покарання, визначеної останнім вироком від 20 червня 2006 року, із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) та Закону України від 31 травня 2005 року " Про амністію" (2591-15) .

Призначене засудженому основне покарання за вироком Нижньосірогоського району Херсонської області від 17січня 2005 року у виді позбавлення права обіймати певні посади підлягає самостійному виконанню у відповідності з правилами ч. 3 ст. 72 КК України (2341-14) .