Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Зубара В.В., Животова Г.О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року,

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

проживаючого без реєстрації у м. Києві на АДРЕСА_1,

судимого, востаннє 11 березня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року змінено. Зменшено призначене ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 06 червня 2014 року приблизно о 15 год. 30 хв., неподалік будинку № 3-в по вул. Мете Залки в м. Києві, діючи повторно, заволодів шляхом обману золотим ланцюжком з хрестиком малолітнього ОСОБА_2, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 882 грн.

Крім цього, в період з 15 по 22 липня 2014 року ОСОБА_1, діючи повторно, шляхом вільного доступу, виконував всі дії, які вважав необхідними для викрадення товару з магазинів, однак не доводив умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки щоразу був викритий працівниками охорони. Таким чином засуджений вчинив замахи на викрадення майна ТОВ "Сав дістрибьюшин" на загальну суму 4 878,40 грн., ТОВ "Новус-України" - 551,97 грн., ТОВ "Адідас Україна" - 1 112 грн., ТОВ "Фуззи-фуд" - 524,87 грн., 214,85 грн. та 463,20 грн., ТОВ "Пул енд беа Україна" - 478,40 грн.

24 липня 2014 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1, знаходячись поблизу будинку № 60 по пр-ту Г.Сталінграду в м. Києві, вчинив повторно крадіжку велосипеда, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 4000 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення в частині призначеного йому покарання. Вважає, що суди не урахували усі обставини, які пом'якшують покарання, та, на його думку, є підставами для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що апеляційний суд не дотримався вимог закону при призначенні йому остаточного покарання на підставі ст. ст. 70, 71 КК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюються.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, визнав вину, характеризується позитивно, хворіє на тяжку хворобу, вчинив злочин щодо малолітньої дитини, будучи неодноразово судимим, знову вчинив тяжкі корисливі злочини під час іспитового строку за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за окремі злочини, суд першої інстанції припустився помилки, оскільки обрав за ч. 2 ст. 190 КК України покарання, яке виходило за межі встановлені санкцією закону. Зазначена помилка була виправлена судом апеляційної інстанції, який змінив вирок у відповідності до вимог закону.

З урахуванням вищезазначеного апеляційним судом було обрано остаточне покарання. При цьому при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів судом застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, внаслідок чого ОСОБА_1 остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі, що не перевищує найбільш суворого покарання, призначеного за окремі злочини. При призначенні покарання за сукупністю вироків судом застосовано принцип часткового складання покарань, під час якого до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року і остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі. Остаточне покарання призначено відповідно до вимог ст. ст. 70, 71 КК України.

За таких обставин покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно обране з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, є необхіднім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання, в тому числі із застосування ст. 69 КК України, немає.

Обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з наданих до скарги копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення поданої скарги немає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року щодо нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.