Колегія суддів палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Редьки А.I.,Самелюка П.О.

за участю прокурора

Дев'ятка В.В.

засудженого

ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця

і жителя АДРЕСА_1

не судимого,

-за пунктами 4,6,12 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-за ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 14 років з конфіскацією всього майна

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця

АДРЕСА_2

Миколаївської області, не судимого,

-за пунктами 4,6,12 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

-за ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 13 років з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_3 4718 грн. на відшкодування матеріальних збитків та 10.000 грн.- моральної шкоди, а на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування таких збитків 20.000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони, перебуваючи у змові, під час розбійного нападу вчинили умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_5.

Як визнав встановленим суд, 29 грудня 2005 року, близько 19-ої години 30 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_3 зустріли потерпілого ОСОБА_5 . Там, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, перебуваючи у змові на вбивство з корисливих мотивів, спільники напали на потерпілого і, діючи узгоджено, вчинили його побиття, завдаючи йому численні удари взутими ногами в різні частини тіла, а потому кинули потерпілого у водопровідний колодязь з цегли, розташований на присадибній ділянці що по АДРЕСА_4, прикидавши його камінням, землею та сухою травою, і у такий спосіб позбавили потерпілого життя. Смерть ОСОБА_5 настала на місці від тупої травми тіла з переломом ребер, розривом печінки, що супроводжувалось внутрішньою крововтратою і ускладнилось шоком. Позбавивши потерпілого життя, спільники заволоділи його вказаним у вироку майном на загальну суму 193 грн.

На вирок подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи висновків суду щодо доведеності його винуватості у вчиненні вказаних злочинних дій та правильності їх юридичної кваліфікації, порушує питання про пом'якшення йому покарання і приводить з приводу цього відповідні доводи. Вказує, зокрема, на щире каяття, сприяння ним розкриттю злочинів, а також, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Засуджений ОСОБА_1, покликаючись на молодий вік, а також на щире каяття, також порушує питання про пом'якшення йому покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 який підтримав касаційну скаргу, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5 - умисного вбивства останнього з корисливих мотивів під час розбійного нападу та кваліфікацію їх дій за пунктами 4,6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. I зокрема, вони грунтуються на показаннях самих засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрі в стадії досудового слідства, а останній і в судовому засіданні не заперечували інкримінованих їм злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5; показаннях цілого ряду вказаних у вироку свідків та потерпілих у яких, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2; матеріалах огляду місця події і виявлення потерпілого та речових доказів; даних численних експертиз, в тому числі й судово-медичної про характер і локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та причини його смерті.

Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходив із сукупності всіх конкретних обставин справи. Сам характер їх дій під час побиття потерпілого ОСОБА_5 свідчить, що вони діяли активно і узгоджено, з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя останнього. Кожний з них виконав частину обсягу тих дій, які вони вважали за необхідне виконати для досягнення спільної мети. Завдаючи потерпілому численні удари взутими ногами в різні частини тіла, а потому прикидаючи його у колодязі камінням, землею та сухим листям, вони безперечно усвідомлювали що позбавлять його життя і бажали цього, тобто діяли з прямим умислом на вбивство. I оскільки, від таких узгоджених дій спільників настала смерть потерпілого, суд цілком обгрунтовано визнав їх співвиконавцями умисного вбивства.

Досліджуючи об'єктивну сторону вчиненого засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_5, суд враховував не тільки чисельність заподіяних йому тілесних ушкоджень, але й тяжкість і локалізацію їх, а також те, що спільники протягом тривалого часу завдавали удари потерпілому в різні частини тіла, а потому кинули його у колодязь і прикидали камінням внаслідок чого він відчував особливі страждання.

Ретельний аналіз зазначених обставин дав суду підстави зробити обгрунтований висновок про те, що ці особи щодо потерпілого діяли з особливою жорстокістю і усвідомлювали це.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, то воно, є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5, дані про особи винних, котрі вчинили злочини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочинів. Таким чином, підстав для зміни вироку в цій частині, про що йдеться у касаційних скргах, немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційні скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року щодо них-без зміни.