Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі № 803/2692/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.10.2014 № 00014081700, №0014071700, від 19.12.2014 №0018051700.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2014 позивач подав до Ківерцівської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, в яких відображено суму одержаного доходу в розмірі 390765,00 грн.

16.05.2014 позивачем подано до Ківерцівської ОДПІ уточнену податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, в яких відображено суму одержаного доходу в розмірі 298996, 81 грн.

У відповідь на письмовий запит Ківерцівської ОДПІ від 16.05.2014 №778/с/17-10 про надання пояснення та підтверджуючих документів щодо декларування доходів від провадження господарської діяльності за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 листом від 23.05.2014 повідомила про викрадення електронного контрольно-касового апарату, бухгалтерських та інших документів, які буде пред'явлено після їх відновлення.

На підтвердження факту крадіжки первинних документів (книг обліку розрахункових операцій, книг обліку доходів і витрат, актів виконаних робіт, платіжних банківських документів за 2012 -2014 роки) ФОП ОСОБА_1 надано довідку Луцького УМВС України у Волинській області від 19.05.2014 №8294 щодо її звернення до Луцького УМВС України у Волинській області та реєстрації 16.05.2014 факту крадіжки вищезазначених документів. В доповнення до вищевказаного листа ФОП ОСОБА_1 листом від 22.08.2014 повідомила про неможливість встановлення особи, причетної до крадіжки та неможливість поновити книги обліку доходів та книги обліку розрахункових операцій, а також відзначила, що отримані нею доходи та витрати підтверджуються поданими деклараціями, звітами, розрахунками суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

01.09.2014 ФОП ОСОБА_1 подано до Ківерцівської ОДПІ уточнену податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, в яких відображено суму одержаного доходу в розмірі 210946,88 грн.

З 12.09.2014 по 18.09.2014 Ківерцівською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт від 19.09.2014 №1854/1701-3391303941, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 на суму 42715,41 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 19.09.2014 №1854/1701-3391303941 Ківерцівською ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.10.2014 №0014071700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54754 грн. 26 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 42715 грн. 41 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12038 грн. 85 коп.;

- від 08.10.2014 №0014081700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 3186 грн. 25 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 2141 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1045 грн. 25 коп.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято рішення від 10.11.2014 №320/6/03-20-10-03-01, яким: податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 № 0014081700 про визначення грошового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 № 0014071700 скасовано в сумі 1885 грн. 46 коп. зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі 420 грн. 37 коп. основного платежу та 1465 грн. 09 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в іншій сумі 52868 грн. 80 коп. (основний платіж - 42295 грн. 04 коп., штрафні (фінансові) санкції - 10573 грн. 76 коп.) - залишено без змін; та збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 35022 грн. 30 коп. (основний платіж - 28017 грн. 84 коп., штрафні (фінансові) санкції - 7004 грн. 46 коп.)

З 26.11.2014 по 28.11.2014 податковим органом була проведена документальна виїзна позапланова перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт від 03.12.2014 № 2204/1701-3391303941 про порушення позивачем пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України внаслідок неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 на суму 42295 грн. 22 коп.; та статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2013 рік в сумі 177577 грн. 70 коп. та відповідно податок на доходи фізичних осіб в сумі 28017 грн. 84 коп.

На підставі названого акту перевірки від 03.12.2014 №2204-1701-3391303941 Ківерцівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0018051700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 35022 грн. 30 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 28017 грн. 84 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7004 грн. 46 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність здійснених податковим органом донарахувань грошових зобов'язань, оскільки у позивача були відсутні первинні документи підтверджуючі суму виручки, які, зокрема, неможливо відновити, що, в свою чергу, зумовлює безпідставність подання уточнюючих податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2013 рік і розрахунків податкових зобов'язань з ПДФО не підтверджених первинними документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем перевищено обсяги виручки в 300000 грн. у 2013 році, що, в свою чергу, не відповідає показникам поданих позивачем уточнюючих податкових декларацій та розрахунків. З січня 2014 року позивач не зареєструвалася платником ПДВ.

Підтверджуючі документи, задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників доходів від провадження господарської діяльності за 2013 рік, відсутні та відновлення їх неможливе.

Також позивач не подавала розрахунки по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за квітень, серпень, вересень 2013 року.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для беззаперечного висновку про те, що відсутність первинних документів на підтвердження проведення господарських операцій унеможливлює відображення таких операцій у податковому обліку, відповідно і декларування таких операцій у податковій звітності не є підтверджуючим фактом результатів їх проведення, оскільки без належних документів не можливо підтвердити правильність складання податкової звітності, повноту оприбуткування торгової виручки, правильність заповнення книги підприємця тощо.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру сукупної виручки у платника податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення.

Згідно з пунктом 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі. Ставка збору становить півтора відсотка від об'єкта оподаткування.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності передбачена статтею 120 ПК України, відповідно до пункту 120.1 якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п.п.177.1 ст. 177 ПК України, - Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно 177.2. цієї статті, - об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Позивач доводить суду про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в зв'язку з неповним встановленням всіх фактичних обставин, оскільки суду були надані первинні документи, які відновлені, але належної оцінки їм не надано, що призвело до незаконного рішення по справі на користь податкового органу. Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами податкових перевірок, під час яких податковому органу не надавались будь-які первинні документи, та більш того, позивач листом від 22.08.2014 р. повідомила про неможливість їх поновлення.

Підпунктами 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України врегульовано питання щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності в тому числі в разі їх втрати. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 КАС України, суд -

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 - без змін.

2. ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .