Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

Головуючого

Земляного В.В.,

суддів

Пекного С.Д. та Стрекалова Є.Ф.,

за участю прокурора

Брянцева В.Л.

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2006 року.

Цим вироком: ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку м. Жажкова, жительку

АДРЕСА_1,

судиму 11.10. 1995 р. за ст. 94 КК України (2341-14)

на 10 років позбавлення волі,

звільнену 18.01.2003р. умовно-достроково

на невідбутий строк 2 роки 5 міс. 1 день,

засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі,

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона, являючись раніше судимою за вчинення умисного вбивства, 13 листопада 2005 року, біля 18 год., у АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 під час сварки і бійки шляхом нанесення біля 15 ударів обухом сокири по голові вчинила умисне вбивство свого чоловіка ОСОБА_2.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на те, що не мала умислу на вбивство ОСОБА_2 і вдарила його по голові у відповідь, коли той вдарив її обухом сокири в плече, знаходячись при цьому у стані сильного нервового збудження, просить вирок змінити і, з урахуванням її розкаяння у вчиненому, пом'якшити їй покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї касаційної скарги, думку прокурора про залишення касаційної скарги засудженої без задоволення, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винність засудженої ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, грунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.

Твердження у касаційній скарзі засудженої про те, що вона не мала умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_1, є безпідставними.

Ці її заперечення проти звинувачення спростовані наведеними у вироку доказами.

Так, сама засуджена ОСОБА_1 у своїх показаннях у судовому засіданні не заперечувала, що після вживання спиртних напоїв та сварки з ОСОБА_1 під час бійки з ним обухом сокири нанесла йому удари по голові, після чого той помер.

Ці її показання узгоджуються з іншими зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 показали, що коли 14 листопада 2005 року зайшли в будинок до ОСОБА_1, то виявили його мертвим.

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 14 листопада 2005 року та фототаблиць до нього в одній із кімнат будинку по АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_2 із ознаками насильницької смерті.

Згідно даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 було виявлено відкриті переломи кісток склепіння і основи черепа з крововиливами і розтрощенням речовини головного мозку, 15 забитих ран, синці і садна на голові, обличчі та спині, які утворилися від нанесення ударів тупими твердими предметами. Смерть його сталась від відкритих переломів кісток склепіння і основи черепа, що супроводжувалось забиттям та розтрощенням речовини головного мозку і його набряком( а.с. 72-74).

Як убачається з висновків судово-біологічної та судово-цитологічної експертиз, на вилучених у ОСОБА_1 сукні і футболці та на вилучених з місця вчинення злочину сокирі, наволочці і простирадлі виявлено кров людини, яка могла бути від ОСОБА_1 ( а. с. 51-57).

Таким чином, результати огляду місця події, висновки зазначених експертиз, показання потерпілого і свідка повністю підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_1.

Обставини справи і характер дій засудженої свідчать про те, що ОСОБА_1, яка не менше 15 раз ударила ОСОБА_2 обухом сокири в життєво-важливий орган - голову, діяла з умислом на заподіяння йому смерті.

Тому твердження в касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що вона не мала умислу на позбавлення життя ОСОБА_2 і нанесла йому лише 3 удари по голові, і при цьому захищалась від нього, є безпідставними.

За даними проведеної у справі психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих їй дій не виявляла ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки і була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними(а.с. 78).

Тому доводи в скарзі ОСОБА_1 про те, що під час вчинення вбивства вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання(фізіологічного афекту), є безпідставними.

Даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи чи упередженість суду щодо ОСОБА_1, не виявлено.

Не встановлено у справі й істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку.

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності і дії ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

При призначенні засудженій ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, дані про її особу, обставини справи, в тому числі й ті, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та призначив їй покарання, яке є обгрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування чи зміни вироку щодо засудженої ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.