Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Земляного В.В.,

суддів

Пекного С.Д. і Стрекалова Є.Ф.,

за участю прокурора

Дев'ятка В.В.,

та захисника

ОСОБА_1 ,

засудженого

ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року, яким

ОСОБА_2, уродженець і житель м. Дніпропетровська,

не судимий, -

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) на 4 роки;

- за ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 10 років.

У відповідності із ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 10 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, уродженець і житель м. Дніпропетровська,

не судимий, -

засуджений:

- за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбуття покарання звільнено з випробуванням і іспитовим строком 2 роки, та покладенням у відповідності із ст. 76 КК України (2341-14) обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1856 грн. на відшкодування матеріальних збитків;

- з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 відповідно 13000 грн. і 2000 грн.

Як встановив суд, злочини ОСОБА_2 і ОСОБА_4 були вчинені у місті Дніпропетровську за таких обставин.

Опівночі 12 листопада 2005 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшли в топлес-бар IНФОРМАЦIЯ_1 по АДРЕСА_1; виходячи з нього, ОСОБА_2 не зачинив вхідні двері, на що йому зробила зауваження бармен ОСОБА_6. У відповідь на це ОСОБА_2, висловлюючи явну неповагу до суспільства, із хуліганських мотивів образив ОСОБА_6 нецензурними словами. В цей момент із бару вийшли ОСОБА_7 і ОСОБА_5, який також зробив зауваження ОСОБА_2. Останній, грубо порушуючи громадський порядок і проявляючи особливу зухвалість, накинувся на ОСОБА_5 і став його бити у присутності громадян.

В процесі побиття у ОСОБА_2 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5 з хуліганських мотивів; він витягнув з кишені заздалегідь приготовлений ніж і завдав ним удар у живіт ОСОБА_5.

Останній упав на землю і потягнув за собою ОСОБА_4 ОСОБА_2, який, продовжуючи свої дії, спрямовані на умисне вбивство, продовжив наносити удари ножем по потерпілому в грудну клітку, руку і, окрім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 били ОСОБА_5 руками і ногами по тулубу і інших частинах тіла.

Коли ОСОБА_5 вдалося піднятися з землі і він став тікати у бар, ОСОБА_2 наніс йому удар ножем у спину.

Заскочивши у бар, ОСОБА_3 втратив свідомість, його два працівника бару затягнули у підсобне приміщення і зачинили двері.

ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії і намагаючись довести до кінця умисел на вбивство ОСОБА_5, вибив скло у вікні бару, проник усередину з ножем, за ним - ОСОБА_4. Висловлюючи погрози вбивством, ОСОБА_2 став шукати ОСОБА_5; не знайшовши його, із хуліганських мотивів, проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 знищили і пошкодили майно бару: розбили скло у вікнах, викинули через розбиті вікна стільці, розбили пляшки із спиртним, касовий апарат, подіум, посуду, барну стійку і інше майно. При спробі втекти ОСОБА_2 і ОСОБА_4було затримано нарядом міліції.

Умисел на вбивство ОСОБА_5 ОСОБА_2 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Внаслідок насильницьких дій щодо ОСОБА_5, останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

На вирок принесено касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_2 стверджує, що при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 він не мав умислу на позбавлення його життя.

Пошкодив і знищив майно у барі не з хуліганських, а особистих мотивів, керуючись почуттям помсти. З цих підстав просить перекваліфікувати його дії з ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) .

Захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 наводить доводи аналогічного змісту і просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , пом'якшивши покарання, а за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) вирок скасувати, справу закрити.

Засуджений ОСОБА_4 вирок не оскаржив і касаційного подання не принесено.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, думку прокурора про обгрунтованість вироку, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарг.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами і є обгрунтованими.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 під час досудового і судового слідства визнав обставини конфлікту з ОСОБА_5 і працівниками бару IНФОРМАЦIЯ_1, однак при цьому заперечив умисел на вбивство ОСОБА_5, наявність у нього ножа, а також хуліганських мотивів.

Суд, проаналізувавши зібрані по справі докази і оцінивши їх, обгрунтовано визнав зазначені заперечення ОСОБА_2 безпідставними.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він не був ініціатором бійки і хуліганських дій спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, - очевидців злочину, які послідовно пояснили, що саме ОСОБА_2 перший почав бійку, він же наніс удари ножем у груди і живіт ОСОБА_5, а коли останній став тікати у приміщення бару, завдав удари ножем у спину.

Зазначені свідчення узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_5 виявлено проникаючі колото-різані поранення передньої брюшної стінки з ушкодженням внутрішніх органів, печінки, діафрагми, що ускладнилось розвитком внутрішньої брюшної кровотечі, проникаючі колото-різані поранення грудної клітки, що потягло розвиток правостороннього темопневмоторакса, колото-різані поранення задньої поверхні грудної клітки.

З показань потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що після бійки на східцях бару пораненого ОСОБА_5 затягли у бар дві робітниці бару і сховали його у службовій кімнаті; в бар через розбиті ним і його напарником вікна проник ОСОБА_2, погрожував ножем, шукав ОСОБА_5; не знайшовши його, пошкодив і знищив значну кількість майна бару.

Сказане потерпілою підтверджується також даними протоколу огляду місця події, в якому зафіксовано обстановку погрому у барі, вчиненого ОСОБА_2.

З протоколу виїмки видно, що у кишені куртки ОСОБА_2 виявлено ніж господарського призначення.

Наведені обставини і дані дають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що саме ОСОБА_2 вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_5 і особливо злісне хуліганство, яке виразилось у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, тимчасовому припиненні роботи бару, пошкодженні і знищенні майна і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) .

Призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів й даним про особу ОСОБА_2 і є достатнім і необхідним для його виправлення.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.