5-4816км06 Про умисне тяжке тілесне ушкодження - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сквирського районного суду Київської області від 28 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2005 року.

Вироком Сквирського районного суду Київської області від 28 квітня 2004 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 6808 грн. 91 коп. і моральної шкоди відповідно - 15000 грн. та 20000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

25 червня 2003 року, приблизно о 23-й год., ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходилися на території літнього табору ВРХ ВАТ "Сквирський сирзавод" поблизу села Кривошиїнці Сквирського району Київської області, де випасали молодняк великої рогатої худоби.

Під час сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 останній наніс ОСОБА_2 удар металевим прутом довжиною 142 см, заподіявши йому фізичного болю. ОСОБА_2 відібрав у того металевий прут і вступив з ним в суперечку.

В ході даної суперечки ОСОБА_2 умисно наніс цим прутом ОСОБА_4, який на цей час не являв для нього загрози, удар в область голови, заподіявши йому відкриту черепно-мозкову травму в вигляді вдавленого перелому правої лобної кістки та крововиливу в речовину головного мозку в правій лобній долі з проривом під тверду оболонку і розмозженням речовини головного мозку, крововиливи в м'які тканини голови, рани в лобній та тім'яній ділянці голови, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння, після чого ОСОБА_4 впав на землю.

В цей час до дій ОСОБА_2 без попередньої домовленості, приєднався ОСОБА_1 і умисно наніс ОСОБА_4 до 5 ударів взутими ногами у різні частини тіла, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді саден, синців, забою правої нирки та розриву правої долі печінки, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.

Присутній при бійці ОСОБА_5, з метою її припинити, підняв ОСОБА_4 з землі і відвів до приміщення житлового вагончику, призначеного для персоналу літнього табору, але ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, не бажаючи припиняти свої дії, направлені на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, відразу ж зайшли в це приміщення, де продовжили умисно наносити йому удари.

При цьому, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4, який лежав на ліжку, до 5 ударів металевим прутом у різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді численних синців та саден на грудній клітці, синці на правому плечі, лівій надплічній ділянці та лівому плечі, рану на зовнішній поверхні лівого плеча, синці та садна на передніх поверхнях обох гомілок (які відносяться до легких тілесних ушкоджень), перелом лівої лопатки (яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості), а також закриту травму грудної клітини у вигляді прямих переломів 8-12 ребер справа по біля хребтової лінії з пошкодженням пристінкової плеври та тканини правої легені в проекції перелому 8 ребра та крововиливу в праву плевральну порожнину справа - 100 мл (яке є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.

В цей час, ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_4 до 5 ударів руками по різним частинам тіла, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді численних синців та саден на грудній клітці, синців на правому плечі, лівій надплічній ділянці та лівому плечі, синці та садна на передніх поверхнях обох гомілок та забою правої нирки (які є легкими тілесними ушкодженнями).

3 липня 2003 року ОСОБА_4 було госпіталізовано в медичний заклад, а 10 липня 2003 року від отриманої черепно-мозкової травми він помер.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме тривалого, протягом 10-15 хв., нанесення ударів потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тривалий та сильний біль і страждання, що мало характер особливого мучення.

Смерть ОСОБА_4 настала від відкритої черепно-мозкової травми в правій лобній долі з проривом під тверду оболонку та розмозженням речовини головного мозку, крововиливом в м'які тканини голови, рани в лобній та тім'яній ділянці голови, яка ускладнилася розвитком менінгоенцефаліту.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, за її змістом, просить судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вважає сумнівним, що смерть потерпілого настала від тілесних ушкоджень, заподіяних йому 25 червня 2003 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Як видно із матеріалів справи, вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, у групі з ОСОБА_2, а останнього - в заподіянні потерпілому таких же тяжких тілесних ушкоджень і за тих же обставин у групі з ОСОБА_1, що спричинило смерть потерпілого. Таким чином, згідно вироку суду ОСОБА_1 не визнано винним у тому, що внаслідок заподіяних ним у групі з ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень було спричинено смерть потерпілого ОСОБА_4 , а тому колегія суддів вважає за необхідне здійснення перевірки матеріалів справи в межах обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винним.

Перевіркою ж матеріалів справи касаційним судом встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчинені злочину за встановлених судом першої інстанції та викладених ним у вироку обставин, вчиненого саме 25 червня 2003 року, обгрунтовані ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями самого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які були безпосередніми очевидцями злочину, а також даними протоколу огляду місця події та висновками судово-медичних експертиз, підтверджених судово-медичним експертом ОСОБА_8, якими беззаперечно підтверджено, що тяжкі тілесні потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні у групі обома засудженими, тобто як безпосередньо самим ОСОБА_1, так і безпосередньо самим ОСОБА_2, але смерть потерпілого знаходиться у прямому причинному зв"язку тільки з тяжкими тілесними ушкодженнями, заподіяними останнім засудженим.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому будь-яких порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства і суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог ст. 67 КПК України (1001-05) , оцінка доказів у справі є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом також встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України (1001-05) щодо однобічності або неповноту досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину, його дії вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) , у зв"язку з чим підстав для скасування судових рішень за доводами його касаційної скарги немає.

Не встановлено у справі і порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1 Покарання йому також призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) .

Оскільки законних підстав для скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1, визначених ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) , у справі немає і його касаційна скарга задоволенню не підлягає, то справа щодо нього не підлягає призначенню й до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .