Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Пекного С.Д. і Стрекалова Є.Ф.,

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця с.м.т. Каланчака

Херсонської області,

судимого:

-18.03.1999 р. за ст. 82 ч. 3 КК України (2341-14) на 3 р. позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України (2341-14) умовно із іспитовим строком на 3 р. та сплатою штрафу у сумі 740 грн.,

-9.08.1999 р. за ст.ст. 206 ч. 2, 43 КК України (2341-14) на 5 р. позбавлення волі, звільненого 9.08.2004 р. за відбуттям строку покарання,

засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Цим вироком в частині призначення покарання скасовано вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 27 грудня 2005 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього зобов'язань, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України (2341-14) .

Ухвалою цього ж апеляційного суду від 28 лютого 2006 року скасовано зазначений вирок районного суду і в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 3 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі із закриттям провадження у справі.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 вересня 2005 року, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на території двору будинку АДРЕСА_1 під час сварки шляхом нанесення ударів кулаками і ногами спричинив потерпілому ОСОБА_2 умисне тяжке небезпечне для життя в момент заподіяння тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи факту нанесення ударів ОСОБА_2 та спричинення йому тілесних ушкоджень, просить змінити вирок апеляційного суду і пом'якшити йому покарання або скасувати його і направити справу на додаткове розслідування.

На обгрунтування своїх доводів він зазначає, що йому визначено занадто суворе покарання, та що суд не взяв до уваги поведінку потерпілого ОСОБА_2, який намагався вдарити його в обличчя, тому вважає, що тілесні ушкодження він спричинив потерпілому, захищаючи від нього себе та свою вагітну співмешканку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знайшла.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 умисного тяжкого небезпечного для життя в момент заподіяння тілесного ушкодження грунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що він тілесні ушкодження потерпілому спричинив в процесі самозахисту від нього, є безпідставними.

Ці його заперечення проти звинувачення спростовані наведеними у вироку доказами.

Зі своєю незгодою з кваліфікацією дій за ст.121 ч. 1 КК України (2341-14) ОСОБА_1 апеляцію не подавав і ці обставини апеляційним судом не досліджувались.

У своїх показаннях у судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав, що після спільного вживання спиртних напоїв виникла сварка, в процесі якої він 2 рази вдарив ОСОБА_2 в обличчя кулаком та ногою в живіт.

Ці його показання узгоджуються з іншими зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що 4 вересня 2005 року ОСОБА_1 спочатку 2 рази вдарив його кулаком в обличчя, а коли він вийшов на вулицю, наздогнав його і вдарив ногою, від чого він упав і втратив свідомість.

Згідно даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 мали місце закрита тупа травма живота з розривом тонкого кишечнику, що викликало перитоніт, яку віднесено до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Крім того, у нього було виявлено травматичний вивих 2-х зубів, синці і садна в ділянці голови.

Обставин, у зв'язку з якими ОСОБА_1 міг бути в стані необхідної оборони, у справі не встановлено.

Тому твердження в касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що він наніс удари ОСОБА_2, захищаючи від нього себе і співмешканку, є безпідставними.

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності і дії ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили про те, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке б тягло за собою скасування вироку, не встановлено.

При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини справи, в тому числі й ті, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та призначив йому покарання, яке є обгрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому апеляційний суд не встановив належних підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і дійшов обгрунтованого висновку про неможливість виправлення його без реального відбування покарання, скасувавши вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 27 грудня 2005 в частині застосування щодо нього ст.ст. 75, 76 КК України (2341-14) .

Тому підстав для скасування вироку та пом'якшення засудженому ОСОБА_1 покарання колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.