5-4450км06 Про вчинення розбійного нападу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2006 року справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року щодо них.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 27.11.1995р. Дніпровським

районним судом м. Херсона за

ст.ст.86-1, 17 - 81 ч.3,17- 193 ч.1, 140 ч.2, 193 ч.2,193 ч.3, 89 ч.1, 42 КК України (2341-14) на 12 років

позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- за ч.2 ст. 189 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

- за ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше несудиму

- за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/ 2 частини майна.

- за ч.2 ст. 189 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

Згідно ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна.

За ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) ОСОБА_2 виправдано.

Цивільні позови у справі вирішено.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 12 березня 2003 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Ліві Солонці Цюрупинського р-ну, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння майном ОСОБА_3, який знаходився в їх будинку АДРЕСА_1, скоїли розбійний напад на потерпілого, застосувавши насильство небезпечне для його здоров'я, спричинили своїми діями останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості і заволоділи його майном, у тому числі, ОСОБА_1 заволодів автомобілем "Фольксваген-Транспортер".

Крім того, 13 квітня 2003 року, приблизно в 5 годин, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, приїхали до потерпілого ОСОБА_4, який проживав по АДРЕСА_2 і, демонструючи обріз рушниці, погрожуючи вбивством його, а також членів його сім'ї, почали вимагати гроші в сумі 2000 грн . Після того, як дружина потерпілого почала кликати на допомогу, засуджені, попередивши, що прийдуть за грошима через два дні, пішли з місця події.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2005 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_2 не переглядалась.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про необхідність скасування постановлених щодо нього вироку та ухвали апеляційного суду у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що судом не здобуто доказів щодо його винності у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187 та ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) , також скарга містить посилання на те, що його дії з ч.2 ст. 189 КК України (2341-14) слід перекваліфікувати на ч.1 ст. 355 КК України (2341-14) .

Засуджена ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення, стверджує, що інкримінованих їй злочинних дій не вчиняла, та, що у справі не має доказів її винності.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність винності засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, грунтуються на допустимих і достатніх доказах, які ретельно досліджені в судовому засіданні.

I, зокрема, такими доказами є показання потерпілого ОСОБА_3, згідно з якими, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, після спільного з ним вживання спиртного, почали бити його ногами по різним частинам тіла, вимагали повідомити де він ховає гроші, а також погрожували вбивством. Крім того, засуджені одягли на нього наручники, ОСОБА_2 припалювала його тіло сірниками, а ОСОБА_1 відібрав портмоне з грошима і документами на автомобіль, а також ключі від автомобіля.

Згідно з показаннями потерпілого Кувалдіна, засуджені увійшли в його будинок, ОСОБА_1 при цьому тримав в руках обріз рушниці, почали вимагати гроші в сумі 2000 грн.

ОСОБА_1 спрямував дуло обрізу на нього, при цьому у будинку знаходились його дружина і син, які сприйняли погрозу як реальну. Після слів ОСОБА_2 про те, що вони прийдуть за грошима через два дні, засуджені пішли з подвір'я.

Висновки суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджуються також показаннями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними висновку судово-медичної експертизи, даними протоколу огляду транспортного засобу.

Одночасно, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у зв'язку із прийнятими змінами у чинному законодавстві.

У відповідності до роз'яснень п. 17 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року відповідно до ч.ч.2,3 ст. 289 КК України (2341-14) та п.3 примітки до цієї статті, матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковувааних мінімумів доходів громадян, а великою- на суму понад 250 таких мінімумів. При вирішенні питання чи були збитки від вчиненого злочину реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України (435-15) , де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі.

Якщо ж транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК України (2341-14) , така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, внаслідок дій засудженого у автомобілі було зірвано панель замка запалювання, а також вилучено магнітолу, відповідно, така шкода є меншою, ніж зазначена у п.3 примітки до ст. 289 КК України (2341-14) , а отже, така кваліфікуюча ознака злочину, як заподіяння значної чи великої шкоди, відсутня.

Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 289 КК України (2341-14) і призначити йому за цим законом покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначаючи засудженим покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинних дій, дані про особу кожного з них, при цьому засудженій ОСОБА_2, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, воно призначене нижче від найнижчої межі, передбаченого санкцією закону.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім для його виправлення.

Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_2 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.289 КК України (2341-14) на ч.1ст.289 КК України (2341-14) і призначити за цим законом покарання у виді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.1, 187 ч.2, 189 ч.2 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.