Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Земляного В.В.,

суддів

Буніна О.I. і Пекного С.Д.

за участю прокурора

Яковенко Р.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві " 29" серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року ОСОБА_1, несудимого,

було засуджено за ст. 185 ч.3 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

за ст. 185 ч.4 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

за ст. 185 ч.5 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ст. 186 ч.3 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ст. 304 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року вирок Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання за ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) та за сукупністю злочинів скасовано. За ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.ч. 3, 4, 5 та 186 ч.3 і 304 КК України (2341-14) , ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в період з 22 червня 2003 року по 19 квітня 2005 року в м. Луцьку Волинської області, як самостійно, так і за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у житло, за наведених у вироках судів першої і другої інстанцій обставин вчинив 41 епізод крадіжок чужого майна, в тому числі й у великому та особливо великому розмірах. А 20 квітня 2005 року в м. Ковелі ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб вчинив відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло. Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_3 ( IНФОРМАЦIЯ_1), втягнув його в злочинну діяльність.

Зокрема, 8 липня 2003 року ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, засудженим вироком Луцького міськрайонного суду від 28.12.2005 року, приблизно о 10 год., зламавши замок вхідних дверей, проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав 2 000 доларів США, що за офіційним курсом долара до гривні становить 10 664 грн. 80 коп., заподіявши потерпілому ОСОБА_5 шкоду в особливо великому розмірі.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1, та його захисник - адвокат ОСОБА_2., не оспорюючи факту проникнення ОСОБА_1 в квартиру потерпілого ОСОБА_5 з метою крадіжки майна потерпілого, стверджують, що кошти в сумі 2000 доларів США ОСОБА_1 не викрадав. У зв"язку з цим вважають, що апеляційний суд призначив за ст. 185 ч.5 КК України (2341-14) та на підставі ст. 70 КК України (2341-14) надто суворе покарання. Крім того, на їх думку, апеляційний суд неповно врахував дані про особу винного та обставини, що пом"якшують покарання, зокрема: молодий вік ОСОБА_1, його стан здоров"я, щире каяття та сприяння в розкритті злочинів. Доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені інших злочинів, за які його засуджено, правильність кваліфікації дій та призначене судом першої інстанції покарання у касаційних скаргах не оспорюється.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Посилання у скаргах на недоведеність винності ОСОБА_1 у таємному викраденні з квартири ОСОБА_5 2000 доларів США є безпідставними і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5, явкою з повинною ОСОБА_1, протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, протоколом огляду місця події, висновками трасологічних експертиз, вироком Луцького міськрайонного суду від 28.12.2005 року та ухвалою судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2006 року, якими ОСОБА_4 визнаний винним у викраденні разом з ОСОБА_1 2000 доларів США з квартири ОСОБА_5.

Дії ОСОБА_1 за ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_1за ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням даних про особу винного, його стану здоров"я та обставин, що пом"якшують його покарання. Саме з врахуванням сукупності цих обставин та приймаючи до уваги тривалість і велику кількість вчинених злочинів, невідшкодування завданої потерпілим шкоди, втягнення ОСОБА_1 у злочинну діяльність неповнолітньої особи, суд і призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) . Підстав для призначення ОСОБА_1 покарання за ч.5 ст. 185 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) немає. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є достатнім й необхідним для його виправлення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.