5-4436к06 Про вчинення хуліганства пов'язане з опором представника влади - Текст документа

за ч. 2 ст. 345 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 2 роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - до позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) та з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

За вироком постановлено стягнути засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 214 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 засуджено за хуліганство, пов"язане з опором представникові влади, який виконував обов"язки з охорони громадського порядку, та за заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв"язку з виконанням цим працівником службових обов"язків .

Як визнав суд, 06 січня 2006 року, ОСОБА_3 перебував в маршрутному автобусі НОМЕР_1. Чернігова в нетверезому стані, де разом з невстановленою особою порушував громадський порядок, голосно вживаючи в розмові нецензурні слова та намагаючись палити.

Майор міліції ОСОБА_4 який теж їхав у цьому автобусі в службових справах, зробив їм зауваження і зажадав припинити такі дії.

У відповідь на це вони стали погрожувати ОСОБА_4 розправою, висловлюючись нецензурними словами, а коли ОСОБА_4 попередив, що він є працівником міліції і пред"явив службове посвідчення, ОСОБА_3 і невстановлена особа спільно завдали йому чисельні удари руками і ногами, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2006 року зазначений вирок районного суду в частині призначення засудженому покарання за апеляцією прокурора скасовано з призначенням покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 296 КК України (2341-14) 2 років 6 місяців, за ч. 2 ст.345 КК України (2341-14) 2 років, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України (2341-14) - 2 років 6 місяців позбавлення волі із взяттям засудженого під варту.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд до апеляційного суду Чернігівської області у зв"язку з тим, що розгляд справи відбувся без участі захисника, а засудженому ОСОБА_3 безпідставно визначено покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 на підтримання касаційної скарги та думку прокурора Казнадзея В.В. про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 в хуліганстві, пов"язаному з опором представникові влади, який виконував обов"язки з охорони громадського порядку, та в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я у зв"язку з виконанням цим працівником службових обов"язків за обставин, як вони зазначені у вироку, обгрунтований сукупністю доказів у справі: показаннями потерпілого ОСОБА_4 та показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про хуліганські дії ОСОБА_3 та побиття ним ОСОБА_4, висновком судово-медичної експертизи про наявність у потерпілого ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я.

Доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 296 і ч. 2 ст. 345 КК України (2341-14) у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_1 не оспорюється.

Разом з цим адвокат посилається на те, що апеляційний суд без достатніх підстав призначив ОСОБА_3 надмірно суворе покарання у виді реального відбування строку позбавлення волі, скасувавши застосування до засудженого ст. 75 КК України (2341-14) .

Колегія суддів вважає, що і це питання апеляційним судом вирішено правильно.

Задовольняючи апеляцію прокурора і скасовуючи вирок в частині застосування ст. 75 КК України (2341-14) зі зменшенням строку позбавлення волі, суд апеляційної інстанції виходив з конкретних обставин події злочину та даних про особу засудженого.

Своє рішення, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд у вироку належним чином мотивував.

Та обставина, що потерпілий ОСОБА_4 відкликав свою апеляцію, в якій він, як і прокурор в своїй апеляції, порушував питання про скасування вироку районного суду за м"якістю призначеного покарання, у даному випадку не можна розглядати як таку, що пом"якшує відповідальність, оскільки потерпілий реалізував своє право на оскарження судового рішення та на відкликання апеляції.

Не можна погодитися з доводами адвоката і в тій частині, де він посилається на те, що при розгляді апеляції прокурора апеляційним судом було порушено право засудженого на захист.

Як вбачається з протоколу судового засідання апеляційного суду від 13 червня 2006 року, розгляд справи дійсно відбувся без участі захисника ОСОБА_1, але при цьому права засудженого на захист не були порушеними.(а.с.376)

Виходячи з того, що засуджений заявив клопотання про те, що його адвокат хворіє і просив розглянути справу без участі цього захисника та взяв захист своїх інтересів на себе, суд задовольнив таке клопотання, керуючись ст. ст. 45, 46 КПК України (1001-05) .

За таких обставин порушень права на захист засудженого з боку суду апеляційної інстанції не було.

Iнших істотних порушень, які б були підставою для зміни чи скасування вироку апеляційного суду не встановлено.

Таким чином, визнаючи вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.