Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Суржка А.В., Орлянської В.І.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100050008043 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Київської області, проживаючого у АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1

за касаційною скаргою прокурора на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_1,

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, внаслідок неправильного застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, за останнім вироком відбував покарання в місцях позбавлення волі, новий злочин вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та схильність до вчинення злочинів. Наголошує, що щире каяття, наявність позитивних характеристик та утримання неповнолітньої дитини його дружини не впливають достатньою мірою на можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги частково, просив із зазначених у скарзі підстав скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції; пояснення засудженого і його захисника ОСОБА_2, які просили судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 18.09.2014 року приблизно о 17 годині на вул. Г. Дніпра, 2-А у м. Києві, шляхом вільного доступу через відчинені двері із автомобіля НОМЕР_1, повторно, таємно викрав бензопилу "Олео-Мак 941С", чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 2499 грн.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, то колегія суддів дійшла наступного.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам.

Проте, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Районний суд не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Як вбачається з вироку, за наявності інших альтернативних покарань, суд, обираючи найсуворіший вид покарання - позбавлення волі, врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, матеріали, що характеризують особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, одружився і виховує неповнолітнього сина дружини.

Однак, суд не звернув увагу, що інкримінований злочин засудженим вчинено через три місяці після прийняття на роботу і одруження з Богдановою, яка має сина 1998 року народження, не врахував, що вчинення кримінального правопорушення є негативним прикладом у вихованні дітей.

Разом з тим, посилаючись на ті самі обставини справи і дані про особу ОСОБА_1, суд визнав доцільним застосування звільнення від покарання, але не зазначив через які саме обставини справи він дійшов висновку, що перевиховання і виправлення винного можливе без ізоляції від суспільства.

За таких обставин, доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Апеляційна інстанція належним чином не перевірила законність вироку суду за аналогічною апеляцією прокурора. Оскільки в апеляційній скарзі прокурора з тих же підстав ставилося питання про ухвалення апеляційним судом нового вироку, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Апеляційному суду слід врахувати наведене, постановити законне і обґрунтоване судове рішення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, бо призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є м'яким.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року щодо ОСОБА_1, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.