Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й., Дембовського С.Г.,

при секретарі

судового засідання Мельник Г.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 25 червня 2015 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянки України, не судимої,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 викладено вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_6, із закриттям провадження на підставі ст. 284 КПК України. Обґрунтовано неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації судом дій ОСОБА_6, як спеціального суб'єкта - службової особи, за ч. 1 ст. 191 КК України, суб'єктом якого є будь-яка особа, що не є службовою. Вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й при кваліфікації її дій за частинами 2, 3, 4 ст. 358 КК України як підроблення офіційних документів, оскільки заява на видачу готівки не є офіційним документом. Зазначав про кваліфікуючу ознаку як зайво інкриміновану - повторність, оскільки вчиненні засудженою ОСОБА_6 діяння є тотожними, об'єднаними єдиним злочинним наміром. Стверджував про допущене порушення права на захист ОСОБА_6 при захисті від неконкретизованого обвинувачення, що передбачено пунктами "а", "б" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також заперечував про визнання банку потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, тому що, на думку захисника, банк є лише розпорядником грошових коштів фізичних осіб, однак, всупереч цьому фізичні особи були визнані та допитані як свідки. Вказав на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України.

Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням майна та матеріальних цінностей строком на два роки; за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням майна та матеріальних цінностей строком на два роки; за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням майна та матеріальних цінностей строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Цивільний позов ПАТ КБ "Правекс-банк" до ОСОБА_6 на суму 8 906,82 грн задоволено у повному обсязі. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2015 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6, задоволено частково, вирок суду від 21 листопада 2014 року щодо неї змінено - виключено з мотивувальної частини вироку посилання, як на докази її винуватості у вчиненні злочинів, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона, обіймаючи з 3 серпня 2010 року до 9 липня 2013 року посаду бухгалтера-касира Веселівського відділення ПАТ КБ "Правекс-банк", діючи на підставі типових посадових інструкцій, будучи матеріально відповідальною особою, на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 1285 від 11 жовтня 2012 року, діючи з прямим умислом, направленим на привласнення чужого майна, що перебувало в її віданні, складання та використання завідомо неправдивих офіційних документів, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні ПАТ КБ "Правекс-банк", що по вул. Леніна, 133, у смт Веселе Веселівського району Запорізької області, в період часу з 29 листопада 2012 року по 5 липня 2013 року шляхом складання та використання завідомо неправдивих офіційних документів, привласнила грошові кошти ПАТ КБ "Правекс-банк" на загальну суму 8 906,82 грн, чим спричинила матеріальну шкоду банку на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не заперечувала проти часткового задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника щодо недотримання повною мірою судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог абз. 6 п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 наголошував на незаконності постановленого вироку щодо ОСОБА_6, заперечував її винуватість; вимагав закриття кримінального провадження щодо неї, мотивуючи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженої за частиною 1 статті 191 КК України, оскільки за вказаною частиною суб'єкт злочину загальний, однак, ОСОБА_6 є спеціальним суб'єктом - службовою особою; заперечував також її винуватість у вчиненні злочинів з підроблення офіційних документів, відповідальність за які передбачена статтею 358 КК України, так як заяви на видачу готівки, що підроблялись ОСОБА_6, не можуть бути визнані офіційними документами; вказував на порушення права на захист через неконкретне обвинувачення; стверджував про зайво інкриміновану кваліфікуючу ознаку - повторність, тому що вчинювані дії ОСОБА_6 свідчать про вчинення нею продовжуваного злочину тощо.

Втім, суд не проаналізував достатньо повно доводи апеляційної скарги захисника, що аналогічні наведеним у касаційній скарзі, не давши на всі доводи вичерпної відповіді.

Отже, за наявності вказаних порушень кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, за результатами проведення якого слід ухвалити законне й обґрунтоване рішення, мотивоване належним чином, врахувавши наведене в даній ухвалі, та перевіривши інші доводи захисника.

Керуючись ст.ст. 376, 428, 436 КПК України, суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.