5-969км15 Про скоєння службового підроблення та шахрайства з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди - 23.06.2015 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 червня 2015 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2014 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 222 КК - до покарання у виді штрафу в розмірі 249 500 грн із позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 366 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки, а також покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційним судом указаний вирок було змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК та призначено за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції, на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 222 КК - до покарання у виді штрафу в розмірі 249 500 грн із позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 2 роки і на підставі ст. 75 КК звільнено засудженого від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

За вироком з урахуванням внесених ухвалою змін ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду директора фермерського господарства "Валерія", будучи службовою особою, вчинив службове підроблення та шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, за обставин, детально викладених у цих судових рішеннях.

Так, 10 грудня 2010 року з метою протиправного заволодіння бюджетними грошовими коштами ОСОБА_5 зняв з реєстрації два комбайни, належних ФГ "Валерія", чим створив умови для отримання господарством компенсації в розмірі 30 % вартості техніки, яка надавалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 647 (647-2010-п) "Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду, що спрямовуються на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва". Після цього 17 грудня 2010 року ОСОБА_5 особисто надав до конкурсної комісії завідомо неправдивий розрахунок навантаження та рівня забезпеченості комбайнами ФГ "Валерія", відповідно до якого очолюване ним господарство не має у власності комбайнів РСМ 101 "ВЕКТОР" та РСМ 142 "АСROS-530", приховавши при цьому факт їх наявності у власності вказаного суб'єкта господарювання, реєстрацію яких він була заздалегідь анулював. На підставі наданих ОСОБА_5 завідомо неправдивих відомостей конкурсна комісія прийняла рішення про визначення одним із переможців ФГ "Валерія", яке придбало у ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" два комбайни КЗС-812СХ на загальну суму 1 996 000 грн, і встановила право підприємства на отримання часткової компенсації їх вартості. В подальшому Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської ОДА на розрахунковий рахунок ФГ "Валерія" було перераховано бюджетні кошти на загальну суму 499 000 грн, частину яких - 249 500 грн господарство отримало неправомірно.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 жовтня 2014 року залишила без зміни рішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_5

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановою від 05 березня 2015 року скасувала зазначену ухвалу колегії суддів щодо ОСОБА_5, а справу направила на новий касаційний розгляд через те, що касаційний суд при вирішенні питання про караність діяння за ч. 2 ст. 222 КК (у частині основного покарання у виді штрафу) не дотримався вимог ст. 400-25 КПК 1960 року і не врахував висновку Верховного Суду України у справі № 5-6 кс 14 про застосування норми кримінального закону щодо його зворотної дії у часі.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного, а справу направити на новий судовий розгляд на підставах передбачених ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року. Прокурор вважає необґрунтованою перекваліфікацію місцевим судом дій ОСОБА_5 з ч. 5 ст. 191 КК на ч. 2 ст. 222 КК, а також апеляційним судом - з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК, що потягло за собою призначення м'якого покарання та безпідставне звільнення від його відбування з випробуванням. Окрім того, скаржник указує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК 1960 року, оскільки суд не дав відповіді на всі доводи, наведені в апеляції сторони обвинувачення.

Захисник ОСОБА_6 просить у своїй скарзі скасувати постановлені щодо ОСОБА_5 рішення місцевого й апеляційного судів і направити справу на нове розслідування. Посилаючись на неповноту судового слідства, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів не доведено. Вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, щодо порядку пред'явлення обвинувачення. Стверджує, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд вийшов за максимальні межі санкції ч. 2 ст. 222 КК і призначив більш тяжке покарання, ніж передбачено кримінальним законом. Апеляційний суд на допущені порушення закону не зважив, не усунув їх і ухвалив рішення, яке не відповідає ст. 377 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про необхідність зміни судових рішень відповідно до правових позицій Верховного Суду України, а тому - часткове задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали скаргу сторони захисту й заперечили проти скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Перевірка доводів, наведених у скарзі сторони захисту, щодо невідповідності викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, однобічності та неповноти слідства не належить до компетенції касаційного суду, оскільки цей суд має право скасувати або змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій виключно на підставах, визначених у ст. 398 КПК 1960 року, керуючись при цьому статтями 370-372 вказаного Кодексу. Отже, при перегляді справи в порядку касаційної процедури суд виходить із фактичних обставин, установлених в оскаржуваних рішеннях, і не може вирішувати питання про достовірність певних доказів.

Касаційне провадження у цій справі здійснюється з урахуванням приписів ст. 400-25 КПК 1960 року щодо обов'язковості висновків Верховного Суду України, зважаючи також на п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) . Крім того, суд касаційної інстанції дотримується закріпленого у ст. 397 КПК принципу недопустимості погіршення становища засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінально-караних діянь є обґрунтованим, його зроблено на підставі розглянутих і перевірених у ході судового слідства доказів, оцінених відповідно до положень ст. 67 КПК 1960 року.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу та зіставлення: показань допитаного у судовому засіданні підсудного ОСОБА_5, який не заперечив факту зняття з реєстрації комбайнів з метою отримання компенсації; показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, експерта ОСОБА_11; документів: заявки ФГ "Валерія" на участь у конкурсі від 17 грудня 2010 року, заяв від 10 грудня 2010 року про зняття з обліку комбайнів; розрахунку навантаження та рівня забезпеченості господарства зернозбиральною технікою; протоколу № 7 засідання конкурсної комісії від 17 грудня 2010 року, а також інших наявних у матеріалах справи фактичних даних, зміст яких відображено у вироку. Крім того, у ході судового слідства суд перевірив показання ОСОБА_5, який заперечував вчинення ним злочинів, і у вироку вмотивовано їх спростував.

Усупереч посиланням захисника у скарзі фактичні дані, на яких ґрунтується обвинувальний вирок та з яким погодився апеляційний суд, отримано в порядку, встановленому процесуальним законом, вони були предметом безпосереднього дослідження суду і в силу ст. 65 КПК 1960 року є доказами у кримінальній справі. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне, ставили би під сумнів належність і допустимість покладених в основу вироку доказів, скаржником не наведено.

Доводи у скарзі захисника про порушення судом вимог ст. 275 КПК 1960 року є неспроможними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Отже суд із дотриманням норм процесуального права встановив фактичні обставини справи та кваліфікував діяння ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 222 та ч. 1 ст. 366 КК.

З урахуванням правил статей 397, 400-25 КПК правових підстав для висновку, що діяння ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за статтею кримінального закону, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, а тому м'якості призначеного покарання, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, у колегії суддів не має.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 222 КК суд неправильно застосував кримінальний закон.

Так, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК, вироком суду ОСОБА_5 призначено основне покарання у виді штрафу в розмірі 249 500 грн, тобто в розмірі заподіяної майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

У ч. 2 ст. 53 КК зі змінами, внесеними Законом України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) , який набрав чинності 17 січня 2012 року, законодавець передбачив спеціальне правило, яким слід керуватися при визначенні розміру штрафу за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зокрема, розмір штрафу в такому випадку не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією.

Проте застосування вказаної норми при визначенні розміру штрафу, а також пов'язані з цим певні несприятливі для особи кримінально-правові наслідки (зокрема, можливість виходу при призначенні покарання за максимальну межу розміру штрафу, передбачену санкцією ч. 2 ст 222 КК, заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі у разі несплати такого штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати - частина п'ята статті 53 КК), вочевидь, погіршує становище засудженого порівняно з попередньою редакцією частини другої статті 53 КК від 15 квітня 2008 року, а тому в цій частині Закон № 4025-VI (4025-17) не може вважатись таким, що пом'якшує кримінальну відповідальність і, з огляду на положення частини третьої статті 5 КК, мати зворотну дію у часі.

Таким чином особі, яка вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 222 КК, до набрання Законом № 4025-VI (4025-17) чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, може бути призначене основне покарання у виді штрафу, а його розмір має визначатись у межах санкції цієї частини статті в редакції Закону № 4025-VI (4025-17) - від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у разі несплати штрафу у визначеному судом розмірі він не може бути замінений засудженому на позбавлення волі, оскільки це погіршувало б його становище порівняно з раніше чинним законом (частина третя статті 5 КК, частина друга статті 53 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, стаття 12 КК).

Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 222 КК, ОСОБА_5 вчинив у грудні 2010 року, його дії суди кваліфікували за редакцією Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI (4025-17) і призначили засудженому покарання у виді штрафу в розмірі завданої злочином майнової шкоди (з огляду на ч. 2 ст. 53 КК в редакції цього Закону). Водночас застосування положень зазначеного Закону в частині визначення розміру штрафу погіршило становище засудженого порівняно з попередньою редакцією ч. 2 ст. 53 КК від 15 квітня 2008 року, а тому висновок про зворотну дію в часі Закону № 4025-VI (4025-17) у цьому випадку є помилковим.

Апеляційний суд необґрунтовано залишив поза увагою указане порушення і його не усунув.

З огляду на викладене судові рішення щодо ОСОБА_5 у частині призначення йому покарання за ч. 2 ст. 222 КК підлягають зміні, а розмір штрафу з огляду на ч. 3 ст. 5 КК - зниженню і призначенню в межах санкції закону, за яким його засуджено.

Оскільки прокурор у скарзі в числі іншого також посилається на неправильне застосування кримінального закону, його касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування постановлених щодо ОСОБА_5 вироку місцевого суду та ухвали апеляційного, під час перевірки справи в порядку касаційної процедури не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2014 року щодо ОСОБА_5 змінити, знизити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 222 КК у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн, із позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та виконувати організаційно-розпорядчі функції на строк 1 рік.