Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В., суддів: Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М., за участю прокурора представника скаржника Чупринської Є.М., ОСОБА_5, розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 16 червня 2015 року матеріали провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2012 року,

За матеріалами судового провадження постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві від 19 січня 2012 року закрито кримінальну справу № 50-5615, порушену щодо ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 358 КК, та ОСОБА_8 - за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину.

Не погодившись із рішенням слідчого, ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, який постановою від 28 березня 2012 року залишив без задоволення подану скаргу.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 22 червня 2012 року постанову місцевого суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення і направити матеріали провадження на новий судовий розгляд. Вважає, що перевірку, за результатами якої закрито кримінальну справу, проведено неповно й однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Крім того, скаржник наголошує на порушенні приписів ст. 55 КПК 1960 року, у зв'язку з чим ставить під сумнів законність складу суду під час апеляційної процедури.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника на підтримання касаційних вимог, думку прокурора, котрий вважав їх обґрунтованими, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про закриття кримінальної справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року однією з підстав для скасування чи зміни судового рішення є істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК 1960 року, істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Виходячи зі змісту ст. 54 КПК 1960 року суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи при наявності обставин, які викликають сумнів в його об'єктивності. Положеннями ст. 55 вказаного Кодексу встановлено недопустимість повторної участі судді у розгляді справи. Наявність хоча б однієї з обставин, указаних у статтях 54, 55 КПК 1960 року, виключає участь судді в судовому розгляді справи.

Як убачається з матеріалів провадження, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2010 року було скасовано постанову начальника відділення СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 358 КК. У цій частині постанову місцевого суду залишено без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року. Таким чином, суддя Полтавцева Г.А., яка брала участь в апеляційному розгляді, фактично висловила позицію про відсутність підстав до порушення кримінальної справи щодо зазначених осіб.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 жовтня 2011 року скасував рішення місцевого та апеляційного судів і направив справу на новий судовий розгляд.

Незважаючи на це, у подальшому суддя Полтавцева Г.А. брала участь в апеляційному провадженні, за результатами якого було залишено без зміни постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_6 на рішення слідчого про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Між тим, законодавчу заборону, закріплену у ст. 55 КПК 1960 року обумовлено тим, що суддя, який раніше брав участь у розгляді певної справи, вже має свою думку щодо її оцінки й при повторному розгляді справи він буде пов'язаний із попереднім рішенням. Це ставить під сумнів безсторонність вказаного судді, звідси, і можливість ухвалення за його участі законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

З огляду на викладене доводи в касаційній скарзі про наявність обставин, що ставлять під сумнів законність складу суду при перегляді справи в порядку апеляційної процедури, слід визнати прийнятними, адже суддя Полтавцева Г.А. могла мати упереджену думку стосовно наявності підстав для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ще перед початком судового процесу. Тому з урахуванням положень статей 54 та 55 КПК 1960 року суддя мала заявити самовідвід за правилами ст. 56 цього Кодексу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини, який в аналогічних випадках констатує порушення п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, указуючи на те, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Отже, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим ухвала не може залишитись у силі та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінальної справи № 50-5615, порушеної щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно, зважаючи на приписи ст. 349 КПК 1960 року, перевірити доводи, викладені в апеляції, а також інші доводи в касаційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2012 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінальної справи № 50-5615, порушеної щодо ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 358 КК, та ОСОБА_8 - за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, частинами 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, направити на новий апеляційний розгляд.