5-4234к14 Про розбійний напад з корисливих мотивів, умисне вбивство двох осіб та скоєння підпалу з метою приховання скоєних злочинів - 04.06.2015 Прийняття

головуючого Лагнюка М. М., суддів: Орлянської В. І., Франтовської Т. І., за участю прокурора захисника Дехтярук О. К., ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні 04 червня 2015 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2014 року щодо нього,

Зазначеним вироком районного суду засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей, в силу ст. 89 КК України,

- за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією всього майна яке належить йому на праві власності;

- ч. 2 ст. 194 до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;

- п. п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі років із конфіскацією всього майна яке належить ОСОБА_6 на праві власності.

Апеляційний суд Донецької області цей вирок у частині призначення засудженому покарання скасував, постановив свій вирок від 17 березня 2014 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання:

- ч. 2 ст. 194 до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;

- п. п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна яке є його власністю.

Виключено із вступної частини вироку за епізодом умисного вбивства потерпілої ОСОБА_7 кваліфікуючу ознаку вчинення особою, яка раніше вчинила вбивство.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що 10 травня 2011 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів запропонував неповнолітньому ОСОБА_8, відносно якого судом застосовані примусові заходи медичного характеру, скоїти розбійний напад. З цією метою вони проникли до будинку № 95, розташованому по вулиці Леніна у селі Новоандріївка Волноваського району Донецької області в кухні якого ОСОБА_6 взяв кухонний ніж та пройшов до зали цього будинку, де почав шукати гроші. Від шуму прокинулась потерпіла ОСОБА_9, після чого засуджений ОСОБА_6 відкрито напав на неї та, погрожуючи застосуванням ножа, вимагав повідомити йому місце зберігання грошей, при цьому усвідомлюючи, що остання може повідомити про злочин правоохоронні органи, з метою приховання вчиненого ними розбійного нападу шляхом вбивства, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я, умисно наніс їй два удари клинком ножа в життєво важливий орган - грудну клітину, в результаті чого спричинив ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці скоєння злочину.

Після чого, ОСОБА_6, увійшов до спальної кімнати, де на ліжку спала потерпіла ОСОБА_10 та усвідомлюючи, що вони скоїли тяжкий злочин, а остання може повідомити про це правоохоронні органи, з метою приховання вчиненого ними розбійного нападу і вбивства ОСОБА_9, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я, умисно з метою вбивства наніс їй два удари клинком ножа в життєво важливий орган - грудну клітину справа, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці скоєння злочину.

У цей час ОСОБА_8 знаходився поруч і спостерігав за навколишньою обстановкою під час скоєння ОСОБА_6 убивств потерпілих.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення умислу на умисне вбивство всіх осіб, які знаходились у будинку, а також з метою приховання слідів скоєного злочину ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 вирішили шляхом підпалу умисно знищити вказаний будинок та одночасно позбавити життя потерпілого ОСОБА_11, інваліда першої групи, який знаходився в будинку, за станом здоров'я у безпорадному стані. Для цього вони розкидали речі, які взяли із шафи, по підлозі кожної кімнати. Після чого ОСОБА_6 запальничкою, яку мав при собі, підпалив речі на підлозі у залі та у спальній кімнаті ОСОБА_10, а ОСОБА_8, з ціллю позбавити потерпілого ОСОБА_11 життя, підпалив штору на дверному отворі в спальній кімнаті де знаходився останній. Переконавшись у тому, що вогонь у будинку став інтенсивно поширюватися, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 покинули місце скоєння злочину. Однак це домоволодіння повністю не згоріло у зв'язку з тим, що на місце пожежі прибув караул пожежної частини який ліквідував пожежу, в результаті якої також загинув ОСОБА_11, смерть якого настала на місці скоєння злочину від гострого отруєння окисом вуглецю.

Злочинними діями ОСОБА_6 і ОСОБА_8 потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в результаті знищення будинку та майна, яке знаходилось у ньому, спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 183 450 грн., що є великим розміром.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 19 березня 2012 року, яка у касаційному порядку ніким з учасників процесу не оскаржується, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України та застосовано до нього примусові заходи медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить вироки обох судів скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, при цьому вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, в обґрунтування своїх доводів зазначає, що в матеріалах справи, яка сфабрикована працівниками міліції, немає жодних доказів які б доводили його вину. Стверджує, що на досудовому слідстві оговорив себе, оскільки до нього працівники міліції застосовували моральний та фізичний тиск; було порушено його право на захист, так як первинний допит проводився без участі захисника; знаряддя злочину - ніж не знайдено; порушено вимоги ст. 22 КПК України; постанова про зміну обвинувачення в суді від 18.10.2013 року йому вручена не була.

Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит у судовому засіданні свідків, пояснення яких важливі для встановлення істини по справі, у тому числі експерта - пожежника, при цьому не було винесено вмотивованого рішення про відмову у задоволенні клопотання. Крім того, посилається, що суд не провів судових дебатів, чим порушив вимоги ст. 318 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів касаційної скарги засудженого у повному обсязі; думку прокурора, який не погодився з касаційною скаргою; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи, про що зазначає засуджений у доповненнях до касаційної скарги, чинним законом не передбачена.

Водночас, згідно з вимогами ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

А відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Суд першої інстанції не допустив порушень вказаних вимог закону.

Так, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_6, який не визнавав свою вину у вчиненні зазначених у вироку злочинів, суд послався на оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показання свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Також вина засудженого підтверджується: протоколом огляду місця події від 11.05.2011 року з фототаблицями до нього; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13.05.2011 року з фототаблицями до нього; висновками судово - медичних експертиз; висновками додаткової судово - криміналістичної експертизи № МК - 618 від 14.10.2013 року з якого вбачається, що колото - різані поранення на об'єктах від трупів ОСОБА_10 і ОСОБА_9 могли утворитися від дій клинка ножа № 2, вилученого із передпокою будинку де було вчинено злочини, висновки якої підтвердив допитаний у суді експерт ОСОБА_19, який і проводив дану експертизу; технічним висновком про причини пожежі та іншими матеріалами справи тощо.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 будучи вперше допитаним 11.05.2011 року у якості підозрюваного у присутності захисника ОСОБА_20 визнавав себе винним у розбійному нападі, вчиненні вбивства ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_11, підпалу будинку з метою скрити сліди вбивств і детально повідомляв обставини вчинення цих злочинів ( т. 1 а. с. 152-158).

У подальшому ці показання він підтвердив на очній ставці з ОСОБА_8 13. 05. 2011 року і на місці вчинення злочину під час відтворення обстановки і обставин події, за участю понятих і захисника ОСОБА_21 (т. 1 а. с. 177-182), і ці показання узгоджуються з вищеперерахованими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином у процесі досудового, судового слідства були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення справи, тобто, характеризуючи об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають значення для справи, а тому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за які його засуджено підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом, яким дана належна оцінка.

У цьому зв'язку доводи засудженого ОСОБА_6 про відсутність в його діях складу злочинів за які його засуджено, те, що у матеріалах справи немає жодних доказів які б доводили його вину, порушення на досудовому слідстві права на захист, що знаряддя злочину - ніж не встановлено, порушення судом вимог ст. 22 КПК України 1960 року, позбавлені підставі і спростовуються вищенаведеним.

При цьому на думку колегії суддів в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або правильність застосування кримінального закону, порушення права на захист не допущено.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, п. п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 323, 334 КПК України 1960 року.

Доводи засудженого про застосування до нього на досудовому слідстві працівниками міліції морального і фізичного тиску є голослівними, і спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що за заявою ОСОБА_6 прокуратурою Волноваського району Донецької області проводилась відповідна перевірка за результатами якої винесено постанову від 14.01.2012 року, якою у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції злочину, передбаченого ст. ст. 364, 365, 371 КК України відмовлено (т. 3 а. с. 57-60). Ця постанова у встановленому законом порядку не оскаржена і не скасована.

Також, спростовуються протоколами і журналами судових засідань доводи касатора про порушення судом вимог ст. 318 КПК України 1960 року ( т. 3 а. с. 91-92; 217-218; т. 4 а. с. 118-119). Зауважень на протоколи та журнали судових засідань ні ОСОБА_6, при ознайомленні з матеріалами справи (т. 3 а.с. 141-142, 163), ні інші учасники процесу не подавали.

Поміж іншого, з матеріалів справи вбачається, що суд вживав необхідних заходів для виклику всіх свідків які зазначені в обвинувальному висновку (т. 4 а. с. 18-30, 95,).

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що допитані на досудовому слідстві свідки: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, на виклику яких і наполягав засуджений і показання яких були досліджені у судовому засіданні (т. 4 а.с. 110, 111) не дали пояснень на досудовому слідстві щодо обставин вчинених ОСОБА_6 злочинів.

Між тим, показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_30, ОСОБА_31 суд оголосив у судовому засіданні, в порядку ст. 306 КПК України 1960 року та обґрунтовано поклав в основу вироку.

Водночас, з огляду на положення ст. 75 КПК України 1960 року виклик експерта до суду - це право, а не обов'язок суду. А тому доводи касаційної скарги засудженого і в цій частині безпідставні.

Крім того, є надуманими і спростовуються матеріалами кримінальної справи доводи засудженого про те, що йому не вручалась постанова про зміну обвинувачення у суді від 18.10.2013 року, оскільки у зазначеній постанові міститься підпис засудженого і його захисника ОСОБА_32 про отримання копії цієї постанови.(т. 4 а.с. 75-82).

Матеріали справи свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи засудженого і його захисників, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6

За результатами їх перевірки під час розгляду кримінальної справи в порядку апеляційної процедури апеляційний суд скасувавши вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання і виключивши із вироку суду першої інстанції, за епізодом умисного вбивства потерпілої ОСОБА_7, кваліфікуючу ознаку вчинення його особою, яка раніше вчинила вбивство, постановив свій вирок, який відповідає вимогам статей 332- 335 КПК України 1960 року, і сумнівів у його законності та обґрунтованості також у колегії суддів не викликає.

Покарання призначене ОСОБА_6 апеляційним судом відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи засудженого, усіх обставин справи, а тому є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції у справі не допущено, у тому числі і тих на які є посилання у касаційній скарзі, а тому підстави для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_6 судових рішень за доводами касаційної скарги останнього відсутні.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом ОСОБА_6 вчинив злочини разом з ОСОБА_8

У матеріалах кримінальної справи міститься акт стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 144 від 08.07. 2011 року у якому зазначено, що ОСОБА_8 в період скоєння злочинів страждав розумовою відсталістю в ступені помірної дебільності з вираженими емоційно-вольовими порушеннями і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (т. 2 а.с. 29-34). У зв'язку з цим постановою Волноваського районного суду Донецької області від 19 березня 2012 року, яка у передбаченому процесуальним законом порядку ніким з учасників процесу не оскаржена, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України та застосовано до нього примусові заходи медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (т. 3 а.с. 84-90).

Отже, як вбачається з постанови суд визнав доведеним, що ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння за попередньою змовою групою осіб, тобто з ОСОБА_6

Разом із тим, будь-яка форма співучасті передбачає умисну спільну участь у вчиненні умисного злочину декількох суб'єктів злочину, якими можуть бути лише фізичні осудні особи.

А оскільки ОСОБА_8 на момент вчинення суспільно небезпечних діянь перебував у стані неосудності то висновок суду про те, що останній скоїв інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння у співучасті, суперечить чинному кримінальному закону.

Тим більше, що у судових рішеннях стосовно засудженого ОСОБА_6 кваліфікуюча ознака вчинення злочинів "за попередньою змовою групою осіб" відсутня, як і п. 12 у ч. 2 ст. 115 КК України.

У зв'язку із наведеним, суд касаційної інстанції вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України 1960 року постанову Волноваського районного суду Донецької області від 19 березня 2012 року, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України і застосовано до нього примусові заходи медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом змінити: виключити з мотивувальної і резолютивної частин постанови про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфікуючу ознаку "за попередньою змовою групою осіб" і п. 12 з ч. 2 ст. 115 КК України.

Керуючись ст. ст. 394- 396, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (1001-05) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року, у частині залишений без зміни апеляційним судом, та вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2014 року щодо засудженого за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, пунктами 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_6 залишити без зміни.

В порядку ст. 395 КПК України 1960 року постанову Волноваського районного суду Донецької області від 19 березня 2012 року якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України і застосовано до нього примусові заходи медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом змінити: виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, передбачених пунктами 1, 6, 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, кваліфікуючу ознаку "за попередньою змовою групою осіб" та п. 12 з ч. 2 ст. 115 КК України.