Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Бех М.О., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

секретаря Холявчука А.А.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120114210010001540, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,

вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2014 року ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_2 скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, посилається на те, що діями ОСОБА_2 не завдано істотної шкоди торговому комплексу "Новус Україна", а само діяння є малозначним і не становить суспільної небезпеки. Наведені обставини не взято до уваги судом апеляційної інстанції. Захисник просить закрити кримінальне провадження підставі ч. 2 ст. 11 КК України щодо засудженого.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 08 червня 2014 року перебуваючи в торговому приміщенні центру "Новус" по вул. Перля, 3 у м. Тернополі, з метою крадіжки, розкомплектував чоловічій станок для гоління вартістю 229 грн. 99 коп., і приховавши його при собі, вийшов за межі касової зони торгового залу, однак був затриманий працівниками охорони, в зв'язку із чим не реалізував свій умисел із причин, які не залежали від його волі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив проти скарги та вважав, що скарга задоволенню, а вирок суду скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України підтверджено доказами, дослідженими судом відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

Зокрема, ОСОБА_2 не заперечував обставин вчиненого кримінального правопорушення та заволодіння чужим майном указаної вартості в магазині.

Крім того, засуджений вчинив підготовчі дії для здійснення крадіжки, розкомплектував станок для гоління та приховав його при собі.

Разом із тим, ОСОБА_2 не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений та затриманий працівниками охорони магазину.

Вина засудженого також доводиться іншими дослідженими в суді доказами та показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, висновком експертизи.

Вартість чужого майна як предмета привласнення та розтрати є критерієм розмежування кримінально-караного викрадення чужого майна від дрібного викрадення такого майна.

Останнє розглядається як адміністративне правопорушення (ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), якщо здійснюється шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, при цьому згідно ч. 3 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно пункту 1 розділу XIX Податкового кодексу України (2755-17) неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює податковій соціальній пільзі (далі - ПСП) (50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, тобто 50 % від 1218 грн. у 2014 році, що становить 609 грн.

Таким чином дрібне викрадення чужого майна (2014 р.) за КУпАП (80731-10) = 0,2 *ПСП (609 грн.) відповідає сумі, що не перевищує 121,8 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Як убачається з матеріалів справи відповідно до висновку товарознавчої експертизи вартість викраденого товару становить 229 грн. 99 коп., що є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності та виключає малозначність діяння у розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.

У зв'язку із наведеним, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна є правильною.

Покарання засудженому призначено з урахуванням вимог ст. ст. 50, 65 КК України.

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року відповідає вимогам ст. 420 КК України.

За відсутності підстав для зміни та скасування судового рішення, у задоволенні касаційної скарги захисника належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.