5-1148км15 Про умисне вбивство, розбій та незаконне поводження зі зброєю - 03.06.2015 Прийняття

за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 06 листопада 2014 року,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

захисника ОСОБА_4,

виправданого ОСОБА_1,

У касаційній скарзі потерпілі, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 судовим рішенням апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпілі мотивують тим, що рішення суду належним чином не мотивоване та прийнято без безпосереднього дослідження доказів обвинувачення.

На касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та його захисником подані заперечення, в яких вони просять ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілих - без задоволення.

Вироком колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано винуватими за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено за цим законом кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 06 листопада 2014 року вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України скасовано за нововиявленими обставинами, кримінальне провадження про обвинувачення останнього за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України закрито у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

ОСОБА_1 визнано таким, що відбув призначене йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України.

У задоволенні цивільного позову потерпілих про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 13 березня 2004 року, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5, якого виправдано у вчиненні інкримінованих злочинів судовими рішеннями, в тамбурі квартири АДРЕСА_1 вчинив розбійний напад на ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та вбивство останньої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення виправданого та захисника із запереченнями проти скарги, пояснення прокурора на підтримку скарги потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, якими в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як передбачає ст. 23 цього Кодексу, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Однак зазначених норм кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за заявами адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Хмельницької області Бровчука М.В. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2007 року дотримано не було.

Так, усупереч вказаним вимогам закону суд апеляційної інстанції проаналізував показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, безпосередньо їх у судовому засіданні не допитавши та навіть не викликавши.

Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції від 06 листопада 2014 року не підписана одним із суддів колегії ( ОСОБА_11), що ставить під сумнів законність складу суду, який її ухвалив.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вирок від 31 серпня 2007 року ухвалювався Апеляційним судом Тернопільської області як судом першої інстанції, тому й перегляд його за нововиявленими обставинами повинен був відбуватися в порядку, передбаченому для суду першої інстанції. Натомість, 06 листопада 2014 року при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 суд діяв як апеляційна інстанція.

З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не можна визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести в порядку, передбаченому ст. 467 КПК України, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 06 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.