Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів Квасневської Н.Д., Шибко Л.В., за участю прокурора засудженого Басюка С.В., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.) та звільнено від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він за не встановлених досудовим слідством обставин незаконно придбав бездимний мисливський порох, який, зберігаючи при собі, переніс до магазину "Кодьяк" по вул. Шевченко, 208 у м. Нікополі Дніпропетровської області, де зберігав без передбаченого законом дозволу до його вилучення 26 лютого 2010 року, а саме, під час обшуку працівниками міліції було виявлено та вилучено бездимний мисливський порох, придатний до вибухового перетворення, який є метальною вибуховою речовиною, загальною вагою 85,0 г.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року вирок скасовано, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 із направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляції прокурора щодо безпідставного звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання та не обґрунтував свого рішення про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях ознак складу злочину за ч. 1 ст. 263 КК України. Вважає, що висновок суду про необхідність закриття провадження через малозначність є необгрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, думку засудженого про необхідність залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Для застосування ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

При цьому, необхідною є одночасна наявність трьох обов'язкових умов. Зокрема, діяння має формально, тобто зовнішньо, по формі містити ознаки якого-небудь конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК України (2341-14) ; діяння не повинно становити суспільної небезпеки, притаманної злочину, воно або зовсім не суспільно небезпечне і тому не є яким-небудь правопорушенням, або хоча і має певну ступінь суспільної небезпечності, але не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди тому чи іншому об'єкту кримінально-правової охорони; а також діяння не тільки об'єктивно, але й суб'єктивно є спрямованим на вчинення саме малозначного діяння, а не на заподіяння істотної шкоди тому чи іншому об'єкту кримінально-правової охорони або на створення загрози заподіяння такої шкоди.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 обвинувачувався та був засуджений вироком суду першої інстанції за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за зберігання вибухової речовини, загальною вагою 85,0 г.

Оскільки діяння формально містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, однак при цьому не становить суспільної небезпеки, суб'єктивно не було спрямованим на заподіяння істотної шкоди будь-якому об'єкту кримінально-правової охорони або на створення загрози заподіяння такої шкоди, то рішення апеляційного суду про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину є правильним.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б були підставою для скасування ухвали апеляційного суду, у справі не встановлено.

Керуючись ст. 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та п. п. 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.