Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 30 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, уродженку м. Макіївка Донецької області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки та зі штрафом в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн.

На підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ДП "Красноармійськвугілля" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 600 979, 27 грн.

Також вироком суду вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та порушенням кримінального-процесуального закону. Стверджує, що згідно своїх посадових інструкцій вона не є посадовою особою наділеною організаційно-розпорядчими функціями, а тому не може нести відповідальність за неправомірне нарахування та виплату премій працівникам шахти. Також зазначає про невідповідність вироку та ухвали вимогам статей 370 та 419 КПК.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватою та засуджено за те, що вона обіймаючи посаду начальника відділу праці та заробітної плати ВП "Шахта "Стаханова" ДП "Красноармійськвугілля" в червні 2012 року, достовірно знаючи про зміну встановлених експлуатаційної та граничної норми зольності для 420 південної лави пласта ЛЗ, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до їх виконання, маючи можливість та відповідні права, не витребувала з відділу технічного контролю довідку про якість добутого вугілля в червні 2012 року, та не довела вказану інформацію до відома підлеглих. Дільничний гірничий нормувальник відділу праці та заробітної плати ОСОБА_5, не маючи достовірних даних про зольність вугілля, добутого дільницею № 6 в червні 2012 року, а маючи тільки дані про перевиконання вказаною дільницею плану з видобутку вугілля, в порушення п. 3.2 Положення про преміювання та пунктів 2.1.1 та 3.1.2 Галузевої угоди здійснила нарахування премії працівникам вказаної дільниці за червень 2012 року. Після чого, ОСОБА_4, не впевнившись у факті дотримання встановлених норм зольності при видобутку вугілля дільницею № 6 в червні 2012 року, здійснюючи згідно своїх повноважень перевірку рапорту на відрядні та погодинні роботи, не перевірила правильність розрахунків оплати робіт по виїмці вугілля і правильність та обґрунтованість нарахування премії, та 3 липня 2012 року підписала вказаний рапорт, тим самим підтвердивши зроблені розрахунки заробітної плати та премії робітникам вказаної дільниці.

Порушення начальником відділу праці та заробітної плати ВП "Шахта "Стаханова" ОСОБА_4 п. 3.2 Положення про преміювання та пунктів 2.1.1 та 3.1.2 Галузевої угоди, вимог пунктів 3.1, 3.6, 3.21.3, 4.1, 5.1, 5.3, 5.4, 5.12 Положення про відділ нормування праці та заробітної плати, призвело до безпідставних витрат, понесених ДП "Красноармійськвугілля" та спричинило шкоду загальною сумую 600 979,27 грн, що є тяжкими наслідками.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК та кваліфікацію її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у їх сукупності та з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє виключно: 1) правильність застосування судами норм матеріального права; 2) правильність застосування судами норм процесуального права; 3) правову оцінку обставин. У частині першій зазначеної статті КПК (4651-17) встановлена пряма заборона для суду касаційної інстанції досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність доказів.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достатності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

Що стосується доводів скарги засудженої ОСОБА_4 про те, що вона не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 367 КК, оскільки не виконувала функцій службової особи, то вони є безпідставними.

Згідно ч. 3 ст. 18 КК "службовими особами" визнаються особи, які, з-поміж іншого, обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Таке визначення службової особи стосується усіх організаційно-правових утворень незалежно від форм власності. Це визначення стосується поняття "службова особа", яке застосоване у нормі, передбаченій статтею 367 КК.

Як видно з копій судових рішень, судом встановлено, що засуджена як начальник відділу праці та заробітної плати підприємства, тобто як службова особа ВП "Шахта "Стаханова" ДП "Красноармійськвугілля" у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків через несумлінне ставлення до них допустила завдання істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Крім того, як встановлено судом на підставі зібраних у справі доказів, зокрема: колективного договору, положень, наказів та рапортів, ОСОБА_4 обіймала у ВП "Шахта "Стаханова" ДП "Красноармійськвугілля" посаду начальника відділу праці та заробітної плати підприємства та була наділена повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, визначення яких роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в постанові "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 року № 5 (v0005700-02) , тобто мала статус службової особи.

Колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі засудженої не наведено обставин, передбачених ст. 412 КПК, які свідчили б про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили б судам, як першої так і апеляційної інстанції постановити законні та обґрунтовані рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Оскільки, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарг немає, то у відкритті касаційного провадження колегія суддів вважає необхідним відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,-

Відмовити засудженій ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 30 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.