Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів: Міщенка С.М., Матієк Т.В.,

при секретарі Краснощок О.В.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

виправданого ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 січня 2014 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого, виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вироком суду вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, а також знятий арешт з майна ОСОБА_1, накладений ухвалами слідчого судді.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 серпня 2014 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, за наступних обставин.

Згідно рішення територіальної виборчої комісії, затвердженого Цибулівською селищною радою 12 листопада 2010 року, ОСОБА_1 призначений на посаду голови Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області, якому відповідно до рішення Цибулівської селищної ради № 1-1/V присвоєно 8-й ранг посадової особи місцевого самоврядування 4-ої категорії. Так, ОСОБА_1 з кінця лютого 2013 року, використовуючи своє службове становище, з корисливих мотивів, вимагав від приватного підприємця ОСОБА_2 хабара в розмірі 50 000 грн за сприяння у прийнятті рішення щодо продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, 09 квітня 2013 року, приблизно о 10 години 30 хвилин, знаходячись у приміщенні Цибулівської селищної ради, умисно, з корисливих мотивів, наказав ОСОБА_2 перерахувати хабар у сумі 50 000 грн на два банківські рахунки по 25 000 грн на кожен.

У подальшому, ОСОБА_1 поїхав разом з ОСОБА_2 до відділення АТ "Райффайзен Банк Аваль", розташованого у м. Монастирище Черкаської області, де останній на виконання вимоги ОСОБА_1 перерахував 50 000 грн на вказані ним рахунки.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурором викладено вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом неналежно досліджені та необґрунтовано відхилені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 При цьому, стверджує, що всупереч вимог ст. 374 КПК України суд врахував лише показання ОСОБА_1 як доказ його невинуватості. Також, зазначив про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, оскільки доводи апеляційної скарги прокурора залишились судом не перевіреними. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження відсутній технічний запис, на якому було зафіксовано судове засідання від 05 серпня 2014 року.

На касаційну скаргу прокурора та доповнення до неї ОСОБА_1 подав заперечення, в яких наводить доводи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, пояснення виправданого, який не погодився з касаційною скаргою прокурора із доповненням до неї, просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу, з огляду на викладене.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 21 лютого 2014 року прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій виклав вимогу про проведення повного судового слідства, скасування вироку суду із ухваленням нового вироку суду.

За цією скаргою прокурора апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження, закінчено підготовку до апеляційного розгляду кримінального провадження із призначенням його на 04 квітня 2014 року.

В процесі апеляційного розгляду прокурором було внесено зміни до апеляційної скарги в частині вимог до апеляційного суду, зокрема, про скасування вироку суду із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Втім, суд апеляційної інстанції в межах доводів цієї апеляційної скарги постановив ухвалу про залишення її без задоволення з тих підстав, що її вимоги не відповідали положенням кримінального процесуального закону щодо повноважень апеляційного суду, а саме про скасування судового рішення з наведених в ній обґрунтувань.

Так, апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно ч. 1 ст. 415 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції з вичерпного переліку підстав, передбачених цією статтею, які у апеляційній скарзі прокурора наведені не були.

Отже, підстав вважати, що апеляційним судом допущені порушення процесуального закону, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, пошкодження диску, на якому зафіксовано декілька судових засідань апеляційного суду, не свідчить про те, що лише одне судове засідання - 05 серпня 2014 року не проводилось судом апеляційної інстанції. Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься журнал судового засідання від 05 серпня 2014 року, в якому зафіксовано хід і результат його проведення. (т. 1, а.к.п. 210-211).

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.