Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Крижановського В. Я. і Мороза М. А., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 5 березня 2015 року щодо нього,

Вказаним вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 травня 2014 року в період часу з 2 години до 2 години 30 хвилин, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник у приміщення магазинів ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав грошові кошти та майно, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальні збитки на суму 320 грн., а потерпілій ОСОБА_7 - 1 867 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 березня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України. Вважає, що судом при призначенні йому покарання не в повній мірі враховано дані про його особу та пом'якшуючі покарання обставини.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі захисника не заперечується.

Доводи касаційної скарги про призначення засудженому суворого покарання, не заслуговують на увагу.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про особу винного, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, суд узяв до уваги, що вчинене засудженим кримінальне правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Також судом ураховано ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та перебування на його утриманні малолітньої дитини.

Окрім того, судом ураховано й те, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за за корисливі злочини. З урахуванням цих даних у сукупності суд визнав неможливим призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення.

Отже, покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник не вбачається.

Перевіркою судових рішень встановлено, що апеляційний суд, при розгляді апеляцій засудженого та його захисника, дійшов обґрунтованого висновку про залишення вироку без зміни.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає, що у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 5 березня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.