Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді: Солодкова А.А., суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В., при секретарі Краснощок О.В., за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2014 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого, виправдано та визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 164 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 липня 2002 року аліментів на користь ОСОБА_7, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, у розмірі ј частини від всіх видів заробітку, але не менш 30 % прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною повноліття, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 26 054,51 грн.

У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування судових рішень з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судові рішення щодо ОСОБА_6 є незаконними та підлягають скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а підстави, які були викладені судами для виправдання ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому, стверджує, що судом не зазначено жодної підстави для ухвалення виправдувального вироку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В подальшому, ОСОБА_6 4 лютого 2014 року звернувся до суду із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що при ухваленні цього судового рішення йому було не відомо про відсутність будь-яких документів у матеріалах виконавчого провадження на підтвердження його вини.

18 квітня 2014 року ОСОБА_6 виправдано за недоведенням винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. В обґрунтування своїх висновків суд послався на те, що довідка державного виконавця про наявність у ОСОБА_6 заборгованості з несплати аліментів за виконавчим листом у період з вересня 2009 року по 1 серпня 2013 року спростовується дослідженими в судовому засіданні документами про те, що виконавчий лист надійшов на виконання до ВДВС Рубіжанського МУЮ лише 1 липня 2013 року. При цьому, вказав, що зазначені обставини не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку і доводять його неправильність. Обвинуваченому ці обставини стали відомі лише 4 грудня 2013 року, тобто після отримання листа ВДВС Рубіжанського МУЮ на звернення його захисника, у зв'язку з чим заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано ним з дотриманням передбаченого законом строку.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо скасування судових рішень у зв'язку з тим, що підстави, які були викладені судами для виправдання ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2014 року постановлений із дотриманням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. Судом досліджені покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 докази, кожному з них і їм у сукупності дано належну оцінку з точки зору достатності й допустимості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням положень статей 404, 405 КПК України, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені ним у касаційній скарзі, що спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 433- 436, 438 КПК України, колегія суддів,

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.