Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Григор'євої І.В.,

при секретарі

судового засідання Медицькій У.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 4201322000000039 касаційну скаргу захисника на вирок Апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Куп'янського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк чотири роки шість місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 364 КК - на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 вказаного Кодексу.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк чотири роки із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Цей же вирок у частині засудження ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК скасовано та кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вироком районного суду (з урахуванням змін внесених апеляційним судом) ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 22 серпня 2013 року близько 15.00 год., знаходячись по просп. Московському у м. Харкові поблизу станції "Лосево-2" у автомобілі марки "OPEL VECTRA" (реєстр. № НОМЕР_1), за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, незаконно збув за 13 000 грн ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 210,4513 г (у перерахунку на суху речовину).

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду у зв'язку із суворістю призначеного засудженому покарання та визначити його таким, що не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись при цьому на позитивні дані про особу ОСОБА_2, його матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія кримінального правопорушення у виді злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 307 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника про суворість призначеного покарання та про можливість звільнення ОСОБА_2 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому й особі засудженого.

Апеляційний суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються матеріалами провадження, з якими захисник пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Разом із тим цей суд правильно врахував у вироку ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину (тяжкий), характер та спосіб злочинних дій.

Також апеляційний суд належно обґрунтував, чому він вважає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.

Вирок суду апеляційної інстанції у цій частині відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Проте, цей вирок та вирок суду першої інстанції підлягають зміні в порядку ст. 433 КПК у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, адже апеляційний суд, засудивши ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК та скасувавши вирок районного суду в частині засудження цієї особи за ч. 3 ст. 364 КК з закриттям кримінального провадження за відсутністю складу злочину, помилково не виключив з вироку вказаного суду рішення про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Вироки Апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2014 року та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 433 КПК змінити та виключити з них рішення про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

У решті вказані судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.