Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Мороза М. А. і Крижановського В. Я., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року щодо засудженого,

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2 555, 58 грн. та моральної - 12 000 грн.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 листопада 2013 року близько 11 години 45 хвилин поблизу будинку № 29 по вулиці Каруни в м. Дніпропетровську, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6, під час сварки, завдав останньому удар кулаком правої руки в обличчя, а також ногою в ділянку потилиці, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що судовий розгляд проведено однобічно й неповно, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що його підзахисний захищався від протиправних дій потерпілого, а тому його дії за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано безпідставно. Також вважає, що цивільний позов потерпілого не підлягав задоволенню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти досудового розслідування та судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Як убачається з наданих копій судових рішень, висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильним.

Із наявних матеріалів убачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень не визнав, але його вина підтверджується показаннями потерпілого, згідно з якими, саме 26 листопада 2013 року по вулиці Каруни м. Дніпропетровська поблизу торгового кіоску, під час переклеювання рекламних плакатів та цінників, ОСОБА_5 завдав йому удари в обличчя та голову.

Свідок-очевидець ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначав, що саме ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 удари рукою та ногою.

Судом не установлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи, на який послався суд, потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеню, лінійного перелому (тріщини) луски потиличної кістки ліворуч, перелому дуги виличної кістки ліворуч з задовільним стоянням уламків, з розвитком у посттравматичному періоді невропатії лицьового нерву ліворуч з легким парезом мімічної мускулатури та посттравматичного лівостороннього отиту, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Даний висновок у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_8

Характер умисних дій засудженого та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілому свідчать, що умислом ОСОБА_5 охоплювалося спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 винуватий у вчиненні злочину, за який його засуджено.

При перевірці судових рішень встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_5 під час судового розгляду не виявлено.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи захисника про наявність у діях ОСОБА_5 необхідної оборони, були предметом перевірки як суду першої так і апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними, з належним мотивуванням своїх висновків. Із цими висновками погоджується і колегія суддів.

Перевіркою судових рішень встановлено, що апеляційний суд, при розгляді апеляцій захисника та потерпілого, дійшов обґрунтованого висновку про залишення вироку щодо ОСОБА_5 без зміни.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та вважає, що у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України суд,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

ОСОБА_11

АДРЕСА_1, 49044

Відповідно до вимог ч.2 ст. 428 КПК України надсилаємо копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5

Додаток: на арк.

Вик.: Савіцький О.Ф. 19.05.2015

ОСОБА_11

АДРЕСА_1, 49044

Відповідно до вимог ч.2 ст. 428 КПК України надсилаємо копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5

Додаток: на арк.