Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Григор'євої І.В., Фурика Ю.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1,

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, неодноразово судиму, востаннє - за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки; звільнену 17 червня 2014 року від відбування покарання на підставі п "в" ст. 1 Закону України "Про амністію",

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено на неї обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3165 грн та моральної - 500 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 28 грудня 2013 року близько 14.05 год., перебуваючи у маршрутному таксі № 3+17 (205) маршруту "Ленінградська площа - Індустріальний міст" у м. Києві, повторно вчинила крадіжку майна ОСОБА_2 на суму 3165 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації дій засудженої, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного засудженій покарання, оскільки вважає, що ОСОБА_1 безпідставно було звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.

Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК в разі, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд врахував характер та ступінь тяжкості скоєного злочину (середньої тяжкості), обставини його вчинення, дані про особу засудженої, яка неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, стан здоров'я та відсутність обставин, що обтяжують покарання. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, покарання ОСОБА_1 у межах пред'явленого обвинувачення відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженої, а рішення про звільнення від його відбування - вимогам ст. 75 КК.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора за доводами, аналогічними за своїм змістом доводам у касаційній скарзі, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів про необхідність скасування судових рішень та направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду першої інстанції в касаційній скарзі прокурора не наведено.

Таким чином, оскільки зі скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя В.В. Британчук