Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Орлянської В.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

при секретарі Шапулі В.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2014 року та вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року,

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2014 року:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.

Постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. "г" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2014 році".

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.

Постановлено звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. "ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2014 році".

Заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з кожного по 803, 53 грн. матеріальної шкоди та по 5000 грн. моральної шкоди.

Крім того постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 2025 грн. витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 11 березня 2013 року, перебуваючи у приміщенні по АДРЕСА_1, умисно, на грунті довготривалих неприязних стосунків розпочали сварку з ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 численні удари руками по голові та в область грудної клітки, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 в цей же час наніс ОСОБА_3 один удар пательнею по голові та 2 удари кулаками по спині, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ЗУ "Про амністію у 2014 році" (1185-18) скасовано.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджені просять скасувати судові рішення, а кримінальне провадження - закрити за відсутністю в їх діях складу інкримінованих злочинів. При цьому вказують на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінального процесуального закону. Крім того зазначають, що судом неправильно вирішено цивільний позов.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з допущеним істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вказує на те, що вирок не відповідає положенням ст. 420 КПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не погодився з касаційною скаргою засуджених та підтримав касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджених, вони, обґрунтовуючи касаційні вимоги, посилаються, у тому числі, і на однобічність і неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410, 411 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень суду касаційної інстанції не належить. Отже, суд касаційної інстанції при розгляді справи виходить із обставин встановлених судом.

Оцінюючи правильність постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень з огляду на правильність застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів та правильність кваліфікації їх дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема, судом були перевірені та оцінені показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які вказували на причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинених злочинів.

Крім того, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів також підтверджуються відомостями, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту та висновком судово-медичної експертизи. Підстави вважати, що вказані докази були зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, у зв'язку з чим вони є не допустимими, по справі - відсутні.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Таким чином, доводи касаційної скарги засуджених про те, що судом було неправильно застосовано кримінальний закон та було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особи засуджених і призначив їм покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов заявлений по справі та судові витрати вирішено у відповідності до вимог закону.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по суті є аналогічними з доводами їх апеляційної скарги, які були належним чином перевірені під час апеляційного розгляду і не знайшли свого підтвердження.

Постановляючи новий вирок, суд апеляційної інстанції прийняв рішення лише про скасування вироку районного суду в частині звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ЗУ "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , в решті залишив вирок місцевого суду без зміни.

Тому, доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд зобов'язаний був обов'язково зазначити в своєму вироку статтю закону про кримінальну відповідальність, за якою визнав винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити їм покарання, яке вже було призначено судом першої інстанції, є безпідставними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 434- 439 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2014 року, змінений апеляційним судом, та вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засуджених та прокурора - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.